Один суддя вислуховував в’язня, який колись був його другом. Йшлося про переступ, який можна було загладити грошовим штрафом. Суддя засудив в’язня до досить високої суми. Ті, хто знав про те, що в’язень був колись другом судді, вважали його бездушним. Але, коли було винесено вирок, суддя залишив своє місце у судовому залі, пішов до засудженого і все відшкодував сам за свого друга. Закон було задоволено, але любов усе компенсувала. І за наше спасіння була заплачена найбільша ціна. (Господь Ісус приніс За нас Себе в жертву – закон, благодать ).

Підготувала: Понтус  Оля, Тернопіль, kotuk_82@mail.ru

На главную