Вірші (Олександр Войтицький)

poems_150

СИЛА КОХАННЯ

Маленьку іскорку кохання,
Ми часто бачимо в очах,
Її вогонь, як зірка рання,
Горить в закоханих серцях.

Воно поєднує дві долі,
Дає прекрасні відчуття,
Це спільні радощі і болі,
І змістом сповнене життя.

Воно, як пісня лебедина,
Над тихим озером звучить,
Така велична, мила, ніжна,
І заспокоює нас вмить.

Це блиск очей, що серце крає,
І, забуваючи себе,
Душа тремтить і завмирає,
Як чує: “Я люблю тебе”!

Це очі, сповнені сльозами,
Від щастя, радості й тепла,
Слова, підтверджені ділами.
Це серце, звільнене від зла.

Це спів, — це усмішка щаслива,
Основа віри християн,
Бажань і мрій широка нива,
Духовних скарбів океан.

Воно породжує терпіння,
Полонить стомлені серця,
І, наче сонячне проміння,
Ласкаво гріє почуття.

Єднає, іноді тривожить,
Тепло і мир несе в доми.
Хвала Тобі, наш любий Боже,
Що ще кохати здатні ми.

ПРОМІННЯ ЛЮБОВІ

Про тепло в будинках всі ми дбаємо,
Хочемо комфортно, гарно жити,
Та, буває, іноді не знаємо,
Як серця холодні нам зігріти.

Благодаті Божої ми просимо,
Нас життєві труднощі лякають,
Та, на жаль, не щирими відносини
Поміж нами, іноді, бувають.

Для життя все необхідне маємо,
На майбутнє плани в нас чудові,
Та чомусь духовно замерзаємо
Без надії, радості й любові.

Хоч душа постійно поривається,
І орлом летить в простори неба,
Егоїзм в серця нам закрадається.
Ми найбільше думаєм про себе.

До єднання прагнучи, до святості;
Часто і самі не помічаєм,
Як без миру в серці, і без радості,
Наче квітка в полі, засихаєм.

Нащо нам страждати і томитися,
Зло і ненависть в душі ховати,
Треба більше вірити й молитися,
І любов’то ближніх зігрівати.

Хай же промінці любові Божої,
Віри твердої і славної надії,
До людини доторкнуться кожної,
І серця холодні обігріють.

Якщо бути хочеш в Царстві Божому, —
Жити треба за Господнім Словом,
І тоді, я впевнений, ми зможемо,
Гріти інших променем любові.

БОЮСЯ МЕРТВИМ ЖИТИ

Бог продовжує душі спасати, —
Ворог хоче їм небо закрити,
Я з Христом не боюсь помирати,
Та боюсь над усе мертвим жити.

Бути черствим, байдужим до всього,
Не іти, а на місці стояти,
Без живої надії на Бога,
Релігійним і набожним стати.

І, звернувши з дороги прямої,
Засинати в турботах щоденних,
Нудьгувати без віри живої,
В храмі Божому серед спасенних.

Залишити любов свою першу,
Не живучи по Божому Слову,
І, отримавши білу одежу,
Легковажно заплямити знову.

Я не хочу лиш тільки формально,
Віддавати Христу поклоніння,
І бездушно, хоча й ідеально
Сповіщати про Боже спасіння.

Хочу силу відчути душею,
І до ближніх любов’ю горіти.
Йти вперед, і любов’ю своєю.
Всі холодні серця обігріти.

Я боюся духовної смерті,
Загубитись в гріховному світі,
А з Христом не боюся померти,
Страшно мертвим для Господа жити.

ВОГНИК РАДОСТІ

Бог закликає нас до святості,
Без неї ми духовно хворі,
Пошли нам. Боже, вогник радості,
Який палав би навіть в горі.

Нехай тоді, коли ми плачемо,
Як сил духовних в нас немає,
Й мети завітної не бачимо, —
Серця холодні зігріває.

А радість ця не в задоволеннях,
Людей, що віддані гріхові,
А в силі єдності і прощення
Святої Божої любові.

Як дар з небес, вона з’являється,
В душі Господньої дитини,
Коли вона сердечно кається,
І визнає свої провини.

Як в небеса свій плач підносимо,
Господь дає свою нам силу,
І благодать небесна росами,
Зволожить душу зачерствілу.

Спасіння вічне, Богом звершене,
Запалить в серці вогник віри,
І радість неземна, Божественна,
Наповнить все єство, без міри.

Тоді проблеми всі І складності
Ми з Богом вирішити зможем.
Нехай горить цей вогник радості,
Пошли його в серця нам, Боже!

ЄДНАННЯ

Що для служіння і єдності,
Нам необхідно сьогодні? —
Більше любові і ревності
В праці на ниві Господній.

Ворог нас хоче розсіяти,
Щоб не були ми єдині,
Легше тоді йому діяти,
В церкві, сім’ї і родині.

І, якщо ми не пильнуємо,
Про чистоту свого серця,
Божого Слова не чуємо, —
Це йому легко вдається.

Значить ми в темряві ходимо,
Сил в нас духовних немає,
Все, що для Господа робимо,
Цінність для Нього втрачає.

Хочеться голосно крикнути,
Вам, дорогі християни,
Ненависть треба відкинути
Та, що панує між вами.

Нащо над ближнім знущатися,
Носячи в серці образи?
Треба любов’ю єднатися,
Зло розганяючи разом.

Спільно до неба підносимо,
Ми наші щирі благання,
Боже, Тебе ми всі просимо,
Більше пошли нам єднання!

СПІШІТЬ ДО КОВЧЕГУ

Кличе Бог до спасіння кожного.
Лине клич цей по всьому світі.
Люди! Йдіть до ковчегу Божого,
Поки двері для вас відкриті!

Місце в ньому для вас вготоване,
Ви ще маєте добру змогу,
Т прекрасний вам час дарований.
Душу й серце віддати Богу.

Скоро час цей на інший зміниться,
Промине благодаті літо,
Дух Святий непомітно візьметься,
Від гріховного цього світу.

Буде плач під дверми закритими.
Стануть явними всі провини,
Справедливо Господь судитиме,
Тих, хто милість Його відкинув.

Та сьогодні ще Бог спасаючий,
Закликає людей до Себе,
Він, провини людей прощаючи,
Відкриває їм двері неба.

Тож для чого без Бога гинути,
В цих проблемах життя земного?
Вам потрібно спастися встигнути,
Примирившись душею з Богом.

Бог можливість дає для кожного,
В його Церкву святу вступити,
Люди! Йдіть до ковчегу Божого,
Поки двері для вас відкриті!

НАВЕРНИСЬ УКРАЇНО

Рідний край. Неосяжні простори,
Нескінченні ліси та поля.
І степи, і озера і гори, —
Це моя українська земля.

Унікальна, багата, родюча,
Ти вже вирвалась з рабства і пут,
Зерно правди святе й невмируще
Прабатьками посіяне тут.

Але топчеш його ти нещадно,
І народ твій живе без мети,
Так нелегко йому, і так складно
До Христа з покаянням прийти.

Я молюсь, Україно, за тебе,
Щоб твій нарід в добрі проживав,
Щоб з вершини безхмарного неба,
Промінь щастя для Тебе сіяв.

Щоб крізь тебе завжди протікала,
Благодаті святої ріка,
І завжди на тобі пробувала,
Всемогутня Господня рука.

А найбільше прошу, щоб до Бога,
Залишивши неправду і гріх,
Поки є ще можливість і змога
Твій народ навернутися зміг.

Ласки час не триватиме вічно,
Про майбутнє подумай своє.
Прокидайся, моя Україно,
Поки Бог ще свободу дає!

ГОЛГОФСЬКИЙ ХРЕСТ

Голгофський хрест. Ісус там помирає.
Стікає кров з пробитих ніг і рук.
Чоло повисло, серце біль стискає,
Душа страждає від жахливих мук.

Останній подих, завмирає тіло,
“Для чого, Отче, Ти Мене лишив?” —
Уста Його тихенько шепотіли,
А ворог лиш сміявся і радів.

Свою всю лють Він вилляти старався,
Через запеклих ворогів Христа,
І так, як міг, він з Нього насміхався,
Його благаючи зійти з хреста.

Але ворожі плани не здійснились,
Зоря спасіння освітила світ,
І переможне слово: “Завершилось!”
В Небесне Царство нам відкрило вхід.

Голгофський хрест став символом спасіння,
Він і тепер звершає чудеса,
Дає серцям надію воскресіння,
І направляє душі в небеса.

Пролита кров гріхи людей змиває,
Через прості молитви каяття,
Для них блакитне небо відкриває,
Дає надію вічного життя.

А без крові нам прощення немає,
Немов би скарбом, нею дорожу.
І коли віра часом знемагає,
Я до хреста Голгофського спішу.

ХРИСТОС ЧЕКАЄ

“Я страждав на Голгофі за тебе,
На хресті в страшних муках томився
Щоб ти міг примиритися з небом,
Щоб тобі шлях спасіння відкрився.

Я Себе мусів в жертву принести,
Кров’ю власною хрест оросити,
І розлуку з Отцем перенести,
Щоб тебе від гріха відкупити.

Ради тебе терпів бичування,
На шматки розривалося тіло,
Страшні муки, нестерпні страждання,
Переносив, бо серце любило.

Та Мою ти любов відкидаєш,
В рабстві зла і ворожих обіймах,
Ти про душу свою забуваєш, —
А вона без Голгофи – загине.

Підійди до хреста, зупинися,
Вилий біль, що так душу тривожить,
І на рани Мої подивися,
Ними душу вздоровити можеш.

Я гріхи твої хочу простити,
І загоїти рани глибокі,
Грішну душу з кайданів звільнити.
Повернути надію і спокій”.

Так сьогодні Христос промовляє,
Він продовжує грішних спасати,
На Голгофу Він їх закликає,
Щоб спасіння для душ їхніх дати.

Не відкинь ти цей заклик, мій друже,
Подивись на долоні пробиті,
І не будь до спасіння байдужим,
Поки двері до неба відкриті.

БЕЗ ВІРИ

Без віри Богу ви ніколи не догодите,
Вона одна серця нам зігріває,
Якщо душі спокою не знаходите,
То віри в серці вашому немає.

Якщо стомились гіркими образами,
Ви стали роздратовані, вразливі,
Згадайте, що в Господнім Слові сказано,
Це в серці вашому замало віри.

Якщо ділами віра не підтверджена,
То ви, на жаль, є просто релігійні,
Душа любов’ю, радістю обмежена,
Ви подолати гріх тоді безсилі.

І в страшній сітці ворога знаходитесь,
А з неї вирватись, немає сили,
В кайданах зла страждаєте і томитесь.
Не мавши в серці істинної віри.

А шлях до віри лиш через покаяння,
Бо гріх непрощенний вам душу знищить,
Та кров Спасителя пречиста й праведна,
Від беззаконня і провин очистить.

Правдива віра в небо шлях показує,
Нам відкриває двері до спасіння
І жити праведно нас зобов’язує,
Дає життя, надію і прозріння.

Хоч ви, можливо, в дім Господній ходите,
Вас разом з іншими давно вже охрестили,
Та, знайте, Богу ви ніколи не догодите,
Якщо не маєте живої віри.

ВСЕ НА ДОБРО

Часом від болю душа розривається,
І на шматочки малесенькі крається,
Та не боюсь я страждання і трудностей,
Все на добро служить вірним і люблячим.

Іноді з долею важко змиритися,
Але й тоді, нам потрібно молитися,
Господу свому у всьому довіритись,
Зло перемігши, на Нього надіятись.

Бог нас проводить дорогами
Треба боротися з бурями грізними,
Їх не здолаєм своєю ми силою,
Тільки живою, правдивою вірою.

Нащо ти плачеш даремно і томишся,
Силу втрачаючи, з бурями борешся,
Очі направ до небесної пристані,
Йди, і не бійся далекої відстані.

Скоро світанком ця темрява зміниться,
Вже, там за обрієм, сонечко світиться,
Скоро в оселі обіцяні ввійдемо,
Хрест наш назавжди з плечей тоді скинемо.

Каже Христос, що блаженні всі плачущі.
В небі чекають їх спокій і радощі,
І не потрібно боятися труднощів.
Все на добро служить вірним і люблячим.

ЙДУ ДО ВІТЧИЗНИ

Йду до Вітчизни завітної,
Світлої, чистої, вічної,
Блиск її вабить мене,
Хочу з Христом там зустрітися,
В хори відкуплених влитися,
Горе забувши земне.

Бурі життєві долаючи,
В серці любов зберігаючи,
В небо постійно дивлюсь,
Бачу, як барвами вічності,
Місто обіцяне світиться,
Що приготовив Ісус.

Славою все там обгорнуте,
Вулиці з чистого золота,
Горя і болю нема,
Смуток там радістю зміниться,
Хмари, навислі, розвіються,
Вічна настане весна.

Мій там Спаситель знаходиться,
О, як ввійти Іуди хочеться,
Сумнів, лишивши, і страх,
Дивною Божою силою,
Твердою, чистою вірою,
В небо піднятись, як птах.

Дай мені, Господи, мудрості,
Щоб, крізь невдачі і трудності,
З вірою шлях цей пройти,
І до Вітчизни завітної,
Світлої, чистої, вічної,
З радістю в серці ввійти.

ПРОСЛАВЛЯЮ

Тебе я, Творче, прославляю,
За все, що з рук Твоїх приймаю,
Що ти життя дарунок дав.
За радість, сльози, біль розлуки,
За благодать, І тяжкі муки,
Що на Голгофі Ти прийняв.

Що через смерть і воскресіння,
Відкрив Ти двері до спасіння,
Назвав мене Своїм дитям,
Облив гріхи святою кров’ю,
Зігрів небесною любов’ю,
Проклав дорогу в майбуття.

Щодня мене благословляєш,
Як плачу – сльози витираєш.
Любов Твоя не знає меж,
Ти землю зрошусш дощами,
Її осушуєш вітрами,
І дощ І сонце подаєш.

Живу Тобою, мій Ісусе,
Земні долаючи спокуси,
Іду до славної мети,
Тобі життя я довіряю,
Понад усе Тебе кохаю,
Як добре, що зі мною Ти.

За кожну мить життя земного.
За болі, радощі, тривоги,
За милість і любов Твою,
За хліб, який в достатку маю,
За все, що з рук Твоїх приймаю,
Тобі подяку віддаю.

ДІМ ХЛІБА

В Вифлиємі голод. Там щоденно,
Муки теплячи, народ вмирає,
А сім’я Авімелеха з Вифлиєму,
До землі Моавської втікає.

А недавно так моавитяни,
На дорозі з зброєю стояли,
Як євреї йшли до Ханаану,
В край Обіцяний їх не пускали.

Для євреїв це народ ворожий,
Кара Господа над Ним нависла,
Бо сказав Господь, що він не зможе.
Увійти до Божого суспільства.

Та хоча й Авімелех це знає,
Та не хоче цього чути більше,
Там в Моаві голоду немає.
Бути ситим – це йому важніше.

О, прекрасне місто, Вифлиєме!
Маєш ти священиків і храми,
І Святим Отцем благословенне,
Домом хліба ти було назване.

Та чомусь не стало хліба в тебе,
І страшенний голод ти відчуло,
Бо тобі вже Господа не треба,
І про Нього ти, на жаль, забуло.

Домом хліба стала Церква Божа,
Та коли не стане хліба в тебе,
То підуть від тебе до Моаву,
Щоб поживу там знайти для себе.

Якщо ви, сучасні християни,
Спраглі, і на істину голодні,
Йти не треба до чужого стану,
Бо Христос тим хлібом є сьогодні.

Тож прийдіть, скуштуйте хліба цього,
В Ньому правду Божу ви знайдете,
І тоді, я впевнений від Нього
Ви в Моав гріховний не підете.

ТОРЖЕСТВУЙ ВИФЛИЄМЕ

Торжествуй, маленький Вифлиєме,
Бог в тобі явив Свою любов,
Зустрічай Месію Свого, земле,
Немовлям до тебе Він прийшов.

Цю новину ангел сповіщає,
Пісня слави лине в небесах,
А земля його не зустрічає,
Як раніше, спить вона в гріхах.

Навіть місця Богу не знайшлося,
На убогій, стомленій землі,
І Йому родитися прийшлося,
Десь на полі, в бідному хліві.

А пізніше, лідери духовні,
Проти Нього підняли війська,
Ми те саме бачимо й сьогодні,
Це ворожа тактика така.

Він є батьком всякої неправди,
А тому, все праведне й святе,
Не подобається ворогу, і завжди,
Ним жорстоко переслідується те.

На землі, де ненависть панує,
На святих чатує ворог злий,
Місця тут для Господа немає,
Тільки лиш тому, що Він святий.

Грішники святого не приймають,
Святість завжди неприємна їм,
А тому, постійно закривають,
Двері серця свого перед Ним.

Та триває літо благодаті,
Той, Хто був маленьким Немовлям,
Ще людей продовжує спасати.
Мир даючи стомленим серцям.

Торжествуй, маленький Вифлиєме,
Бог в тобі явив Свого любов.
Тож прийми Месію Свого, земле,
З неба Він спасти тебе прийшов.

ЗУСТРІЧ СЕМЕНА

Що це сталось цього ранку славного?
Храм Господній слава наповняє.
Там Семен Месію довгожданого,
До грудей з любов’ю пригортає.

Витирає сльози і хвилюється,
Славить Господа за день цей славний,
І хоча до смерті вже готується,
Але в серці спокій надзвичайний.

“Нині вже раба Свойого вірного,
Ти, Владико, з миром відпускаєш,
І для мене, милістю безмірною,
Двері Царства Свого відкриваєш.

День цей був Тобою вже назначений,
В серці вогник віри палахкоче,
Дочекався я, і вже побачили,
День спасіння Твого мої очі”.

Плани Божі вже давно здійснилися,
Крізь сторіччя, що давно минули,
Ми з Ісусом, як Семен, зустрілися,
І в серцях любов Його відчули.

Ті, хто можуть Богу довірятися,
Мають чисте серце і сумління,
Тим не страшно з тілом розлучатися,
Бо знайшли в Христі вони спасіння.

Час прийде, і дня одного славного,
Всі, хто не втомилися чекати,
Як Царя, Месію довгожданого,
Урочисто будуть зустрічати.

ПРОБУДЖЕННЯ НА ЙОРДАНІ

Йорданська земля зворушилась,
Там події звершаються дивні,
Божа правда там людям відкрилась,
Через того, хто кличе в пустині.

А він кликав людей до спасіння,
Щоб хрестилися в водах Йордану.
І, лишаючи в храмі служіння,
Люди стомлені йшли до Івана.

Їх давно вже втомили обряди,
Їм хотілось правдивого Слова,
Життєдайної, вічної правди,
А не мертвих служінь обрядових.

І тривожило душі питання:
“Що тепер нам потрібно робити?”
І почули: “Вам плід покаяння,
Щирим серцем потрібно звершити!”

Скільки зараз людей релігійних,
До спасіння дорогу шукають,
Їхні душі в ворожих обіймах,
Наче в’язні, в кайданах страждають.

Та правдиве, Священне Писання,
Шлях нового життя пропонує,
Тільки віра і плід покаяння,
Від загибелі душу врятує.

Залишіть ваші мертві обряди,
Ту хронічну, духовну проказу.
І від променів Божої правди,
Лід байдужості в серці розтане.

ЗНОВУ ВЕСНА

Природа від сну прокидається,
Навколо життя воскресає,
Підсніжник до нас посміхається,
Зозуля в діброві співає.

Проміннями ніжними сонечко,
Давно вже сніги розтопило,
І, глянувши ніжно в віконечко,
Про прихід весни сповістило.

Не стало морозу зимового,
Людей заметіль не тривожить,
Весняного ранку чудового,
І мій дух мовчати не може.

Хвалою душа моя сповнена,
За дивне Господнє творіння,
За милість, що Богом дарована,
Співаю я пісню хваління.

Це Він знову землю оживлює,
І всі пори року міняє.
Щасливий хто в Господа вірує,
Про чин Його рук сповіщає.

Він сильний, могутній і праведний,
Хвала Йому в роди і роди,
Хай буде за все Він прославлений,
Вклоніться Йому всі народи!

СПІШІТЬ ДО ВОСКРЕСЛОГО

Ніжно сонечко в небі всміхається,
Проминула холодна зима,
Пісня слави до неба здіймається,
В гробі Божого Сина нема.

Сили пекла і зла переможені,
Сталось чудо, найбільша з чудес,
Тож радійте сумні і стривожені.
Син Господній із мертвих воскрес!

Урочисто і славно розноситься,
Скрізь і всюди ця вістка свята,
І від гробу біжать мироносиці,
Повідомити учнів Христа.

Досить вам сумувати і плакати,
Йти в майбутнє без віри й мети,
Щоб Господнього Царства не втратити.
До Воскреслого треба прийти.

Він вам руки пробиті протягує,
Душі сповнює Духом Святим,
Обездоленних, стомлених, спрагою
Кличе Він до живої води.

Тож ідіть, і духовно воскреснете,
Вам відкриється неба блакить
Силу Духа Святого одержите,
І Він душу з кайданів звільнить.

Новий світ перед вами відкриється,
А в душі Сонце правди зійде,
І на краще життя ваше зміниться,
Якщо в серце Воскреслий ввійде!

ДУХ СВЯТИЙ

Йду вперед я стежкою земною,
Та панує мир в душі моїй,
Бо не сам я, поруч йде зі мною
І мене тримає Дух Святий.

В небеса показує дорогу,
До осель небесного Отця,
Над гріхом дарує перемогу,
І вогнем запалює серця.

Той вогонь мою холодну душу,
Зігріває полум’ям святим,
Наче землю у серпневу сушу,
Він струмочком зрошує живим.

Цей струмок святої благодаті,
Сил духовних додає мені,
Я радію, хочеться співати,
Забуваю труднощі земні.

Дух Святий! Живи в мені постійно,
Піднімай тоді, коли впаду,
Вірю, що з Тобою неодмінно
Я осель небесних досягну.

Підкріпляй тоді, коли безсилий,
Щоб я віру до кінця зберіг,
Проти ворога боровся сміло,
І його нападки переміг.

Як зустріти труднощі прийдеться,
На дорозі важкій і сумній,
Більше й більше сповнюй моє серце,
Я живу Тобою, Дух Святий!

ЖНИВА

Вже за обрій сонечко зайшло,
Стало тихо, в небі ні хмаринки,
Ось женці, втираючи чоло,
Після праці йдуть до відпочинку.

Невимовна радість в їх серцях,
Бо цієї миті так чекали,
І несуть снопи в своїх руках,
Над якими довго працювали.

Я стою, і вслід женцям дивлюсь,
Серце біль стискає і тривога,
З чим же перед Богом я з’явлюсь,
Як земна закінчиться дорога?

Бог для праці всі умови дав,
Щоб правдиве сіяти насіння,
Землю Він дощами поливав,
Її пестив сонячним промінням.

І серця, відроджені Христом.
Щиро так на ниві працювали,
В боротьбі з неправдою і злом,
Все найкраще в жертву віддавали.

Сам Господь в своїй святій руці,
Тим, хто не лінився працювати,
В небесах приготував вінці,
З ними Він їх буде зустрічати.

Як я хочу бути в їх числі,
Розсівати правду для народу,
Щоб в житті ніякі сили злі,
Не змогли забрати нагороду.

Поки час є, що б там не було,
В те число женців Господніх влитись,
Вже за обрій сонечко зайшло,
Час підходить з Господом зутрітись.

КЛЮЧІ БЕЗСМЕРТЯ

Свічка життя догоріла.
Холодом серце скувало.
Люта, невидима сила,
Рідну людину забрала.

Душу, як громом вразило,
О, як з цим важко змиритись!
І на бездихане тіло
З болем і смутком дивитись.

Смерте, яка ти жорстока,
Ліків від тебе немає,
Рана твоя так глибока,
В серці рубці залишає.

В страсі живих ти тримаєш,
Сієш одні лиш тривоги,
Але одне забуваєш, —
Ти переможена Богом.

Ранами Божого Сина,
Тут, в цій земній круговерті,
Вірою в серці, людина,
Має ключі від безсмертя.

Маючи владу і силу,
Сіючи зло повсякчасно,
Смерть лиш панує над тілом,
Але їй дух непідвласний.

Важка життєва дорога,
Та ці страждання дочасні,
Вірним, оправданим Богом,
Смерті кайдани не страшні.

КОЛИ БОГ НЕ ЧУЄ

Якщо серце твоє не співає,
В ньому радості й миру немає,
А в очах гіркі сльози блищать,
Віра слабне, ти неба не бачиш,
Нарікаєш постійно, і плачеш,
То тоді і уста хай мовчать.

Якщо холодом душу скувало,
В ній любові і миру не стало,
Знемагаєш в постійній журбі.
Богу пісні такої не треба,
А співаєш ти просто для себе,
Може краще мовчати тобі?

Як в молитві коліна схиляєш,
І формально Христа прославляєш,
А в душі порожнеча одна,
Не молися тоді, любий друже,
Ця молитва для Бога байдужа.
І не буде почута вона.

Те, що Господу хочеш сказати.
Треба серцем своїм відчувати,
Не обманюй самого себе.
Лицемірства для Бога не треба,
З неба Він споглядає на тебе
І завжди розуміє тебе.

Він твою хоче бачити віру,
І молитву сердечну і щиру,
Щоб співало і серце і дух.
Він таку тільки пісню приймає,
І вона аж до неба сягає,
До його долітаючи вух.

Тож молитися треба від серця,
А не просто тоді, як прийдеться,
Щоб у ньому палала любов
І тоді Він молитву почує,
Мир І радість для тебе дарує,
Він чекає таких молитов.

ДИТЯЧІВІРШІ

ХВАЛА ТВОРЦЮ

Сонечко в небі сміється,
Теплим промінням до нас,
Хочеться щиро, від серця
Славити Бога в цей час.

Нас Він, як мама голубить.
Хліб нам щодня подає,
Завжди прощає, і любить,
Стільки добра в Нього є!

Все, що душа наша хоче,
Нам посилає Отець.
Хай же хвала Тобі, Творче,
Лине від наших сердець!

ЛЮБЛЮ ІСУСА

Люблю Ісуса більше всього,
Завжди молюся я до Нього,
А Він мої молитви чує,
Душі моїй і мир дарує.
А ще вчить ворога любити,
На світі свято й мудро жити,
Він всі мої потреби знає,
І кожний день благословляє
Тому надіюся на Нього,
Люблю Його я більше всього.

СЛАВЛЮ БОГА

Пташечка кожна Творця свого знає,
І щебетанням Його прославляє,
Їхні пісні можна слухати всюди,
Жаль, що не знають Творця Свого люди.

Часто так милостей Божих не бачать,
Серцем своїм не радіють, а плачуть,
І замість того, щоб славити Бога,
Часто в душі нарікають на Нього.

Люди! Погляньте на Боже творіння,
Щиро віддайте Йому поклоніння.
Нащо на долю свою нарікати?
Краще почніть ви Творця прославляти!

ДОБРИЙ БОГ

Я маленька українка
Рідна мамина кровинка,
Хоч я дуже мало знаю,
Але Бога прославляю.

За Його благословіння,
Дощик, сонячне проміння,
За джерельну, чисту воду,
Хліб щоденний і свободу.

Що земля така багата,
І за маму і за тата,
Буду Господа хвалити,
Бо Він добрий, правда, діти?

РОДИЛОСЬ НЕМОВЛЯ

Родилось в яслах Немовля,
Радіє небо і земля,
Там пастухи Його вітають,
А в небі ангели співають.

І я маленькому Ісусу,
Низенько, до землі, вклонюся
Йому я серце довіряю,
Бо більше всіх Його кохаю.

В РІЗДВЯНУ НІЧ

Ти не спи в цю ніч Різдвяну,
Підніми до неба взори,
І побачиш, як там славно,
Бога славлять неба хори.

Він маленьким Немовлятком,
В Бідних яслах спочиває,
“Люлі, люлі, спи Дитятко”,
Мама там Йому співає.

Перед Ним і я схилюся,
В простоті серденька свого,
І від серця поклонюся,
Я Йому, як Свому Богу.

ЙДІТЬ ДО ЯСЕЛ

В небі зоря з’явилась,
Боже Дитя родилось,
Небо Його вітає,
Ангельський хор співає.

Треба і нам сьогодні,
Йти до ясел Господніх,
В це урочисте свято,
Славу Йому віддати.

МУДРЕЦІ

Дари тримаючи в руці
Ідуть зі Сходу мудреці,
А в небесах Зоря над ними
Веде їх аж до Палестини.
Вона яскраво так сіяла,
Людей собою чарувала.
Вони на неї споглядали,
Причину з’явлення шукали,
Але ніхто не мав бажання,
Піти за нею без вагання,
На неї лиш дивились довго,
Вона ж з’явилась не для цього,
А щоб слідом за нею йти,
Й Царя великого знайти.
Лиш мудреці доми лишили.
І в Вифлиєм іти рішили.
І зараз ця Зоря горить.
Проміння нам своє дарить.
Та не захоплюйтеся нею,
А йдіть до цілі за Зорею,
З дарами щирими в руці,
Так, як зі Сходу мудреці,
І, як за нею вслід підете,
Христа-Спасителя знайдете.

РАДІСНЕ СВЯТО

Свято радісне сьогодні,
До спасіння шлях відкрився,
В Вифлиємі Син Господній,
Як людина народився.

З пастухами йду до Нього,
Та не просто подивитись,
А від всього серця свого,
Як Цареві, поклонитись.

Подарунка я не маю,
Бо, як інші, не багатий,
А тому Йому бажаю,
В подарунок серце дати.

РАДІСНА ПОРА

Настала радісна пора,
Кругом радіє дітвора,
Хвала і слава в небі Богу,
Забудьте смуток і тривогу.
Народе грішний, веселися,
В цей день Син Божий народився!

НЕЗЕМНА ЛЮБОВ

Людям ласку Бог явив,
Небо нам відкрилося,
Ангел Божий сповістив,
Що Дитя родилося.

Хай радіє вся земля,
Радістю великого,
Засвітилася зоря,
З приходом Спасителя.

Мудреці за нею йдуть,
Важкий шлях долаючи,
І дари свої несуть,
Бога прославляючи.

Неземна любов зійшла,
Нам у Сині Божому,
Щоб від темряви гріха,
Врятувати кожного.

ПРИЙШЛО РІЗДВО

В небі ангели співають,
Пастухи Дитя вітають,
Мудреці спішать в дорогу,
Щоб дари принести Богу.
Веселіться всі в цей час,
Бо Різдво прийшло до нас.

РІЗДВЯНИЙ

На небі сіяє Зоря,
А в яслах лежить Немовля,
Бог любить творіння Своє,
І нам Свого Сина дає.
Хвала Всемогутньому Богу.
Він в небо відкрив нам дорогу.

ІДІТЬ В ЯСЛА

Сьогодні радіє земля,
Родилося нам Немовля,
Не треба в цей день сумувати,
Потрібно Христа прославляти.
Нам зірка Різдвяна горить,
І кличе: “Всі в ясла ідіть!”

СЛАВТЕ ВОСКРЕСЛОГО

Світить сонечко з небес,
Все навколо оживає,
З мертвих Божий Син воскрес,
В гробі вже Його немає.

Дивна й радісна пора.
Наповняє спокій груди.
Скрізь радіє дітвора,
Прославляйте, Бога, люди!

Він воскрес! Бринить струмок
Квіточки про це шепочуть.
Хори радісних пташок.
Величати Його хочуть.

Хай же і твої уста
Не мовчать в цей день чудовий.
Слав Воскреслого Христа.
Слави Він Один достойний.

ХРИСТОС ВОСКРЕС

Христос воскрес! Христос воскрес!
Хвилююча подія.
Лунає пісня до небес,
Земля в цей день радіє.

Поглянь яка кругом краса,
Все навкруги співає,
Нехай аж в самі небеса,
Хвала Христу лунає!

ХВАЛА ВОСКРЕСЛОМУ

В цей день радіє вся земля,
Пташки пісні свої співають.
Долини, гори і поля,
Хвалу Воскреслому співають.

Син Божий пекло переміг,
І з душ розвіявши тривогу,
Він знищив темряву і гріх,
Відкрив до неба нам дорогу.

Нехай же в цей чудовий день,
За дивний подвиг воскресіння.
Під звуки радісних пісень,
Христа прославить все творіння.

ДЯКУЙТЕ БОГУ

Маленькі тваринки і квіти,
Творця величають святого,
І я закликаю вас, діти,
Прославити Господа свого.

Бо нас Він, як мама, кохає,
Нам все необхідне дарує,
І сонечком нам зігріває,
І хлібом щоденним годує.

Добра в Нього дуже багато,
Дає нам Він все, що потрібно,
Тому я вам хочу сказати,
Щоб славили Бога постійно.

ПОМІЧНИЦЯ

Я маленька для мами своєї,
Але вже помічниця для неї,
Можу ліжко своє застелити,
Після себе посуду помити.

А за це мене мама цілує,
І цукерки для мене купує,
Все я мамі своїй довіряю,
Бо її дуже сильно кохаю.

ДАЙТЕ ПРИКЛАД

Часто думають дорослі,
Що ми є малими зовсім,
Що не знаємо нічого,
І рости нам дуже довго.

Але все ми розумієм,
Щось робити навіть вмієм,
Тільки лиш можливість дайте,
І нам більше довіряйте.

Ми з вас приклад хочем брати,
Справедливо поступати,
І співати і молитись,
І цукерками ділитись.

Разом в зібрання ходити,
Один одного любити,
Бути чесними, простими,
Чи завжди ви є такими?

БДЖІЛКА

Я на бджілку маленьку дивлюся,
І від неї трудитися вчуся,
Скільки сили вона витрачає,
Як від квітки до квітки літає.

Хоч маленька вона, незавидна,
Та її праця дуже потрібна,
Не шукає для себе пошани,
А чи трудяться так християни?

Бог до праці нас кличе сьогодні,
У святий виноградник Господній,
Тож не будемо, Друзі, ліпитись,
Станем щиро, як бджілка трудитись.

МОЛИТВА

Я до ніг Твоїх схилюся,
Добрий, люблячий Ісусе,
Попрошу здоров’я в Тебе,
І святої сили з неба.

Щоб я слухав маму й тата,
Слово Боже міг читати.
Пригорни мене, як сина.
Я ж Твоя, Господь, дитина.

ЛЮБЛЮ МАТУСЮ

Я люблю свою рідну матусю,
З нею самим таємним ділюся,
Коли друзі мене залишають,
Без причини не раз ображають.

Коли радості в серці немає,
І від болю душа знемагає,
Тільки мама мене розуміє,
І пригорне, і душу зігріє.

Дасть пораду, що треба робити,
Як розумно і праведно жити.
Я своїх ворогів не боюся,
Бо люблю свою рідну матусю.

МАМИНА ПІСНЯ

Іноді чую душею
Пісню, що мама співала,
Я зачарований нею,
Рідна вона мені стала.

Сівши на мамині руки,
Сном засинаючи міцним,
Довго я слухав ці звуки,
Ніжні такі і величні.

Пісня ця щира й прекрасна,
В серці і зараз лунає.
Променем теплим і ясним,
Душу мою зігріває.

Часто до болю тривожить,
Але завжди мені нова,
Вірю, померти не може,
Мамина пісня чудова.

МОЯ МАТУСЯ

Хто від мами мене більше любить
Зрозуміє, ніжно приголубить,
Негаразди всі мої побачить,
Обітре сльозу, коли я плачу?

Хто не спить, а молиться ночами,
Порадіти може разом з нами,
Знає наші радощі і втому,
Зустрічає, як прийдеш додому.

І посварить, потім поцілує,
Найсмачніші страви приготує,
Це ж моя ріднесенька матуся,
Я до неї ніжно пригорнуся.

Як без неї жити, я не знаю,
І постійно Господа благаю,
Щоб здоров’я посилав для мами,
Щоб вона була постійно з нами.

КРАЩЕ ЗА МАМУ

Хочу дорослою стати,
Гарну освіту здобути,
Біблію вміти читати,
І християнкою бути.

Стільки я вже розумію,
Вранці вмиваюсь швиденько,
І рахувати вже вмію,
Тільки росту помаленько.

От, як дорослою стану,
В школу вже зможу ходити,
Буду ще краще за маму,
Господу свому служити.

НАВЧИВСЯ

Я навчився від мами і тата,
Цей навколишній світ пізнавати,
Сонцю, зорям і ранкам радіти,
Задоволеним, радісним жити.

Співчувати знедоленим, бідним,
І з неправдою бути незгідним,
Ворогам їх образи прощати,
Зла ніколи на них не тримати.

Але часто так сили немає,
Лютий ворог мене спокушає,
Я тоді на Ісуса дивлюся,
І сердечне до Нього молюся.

Тож пошли мені, сили, Ісусе,
Щоб долаючи грізні спокуси,
Завжди вірним Тобі я міг бути,
І святої мети досягнути.

САМОСТІЙНА

Я вже трохи підросла,
І доросла скоро стану,
Як маленького була,
То не слухалася маму.

Чищу зуби вже сама,
І вмиваюся щоденно,
А вона, чомусь, дарма,
Часто сердиться на мене.

Але я її люблю,
Не стараюсь ображати.
Самостійна вже стаю,
Їй про це потрібно знати.

ОБМАН (розповідь)

Автор:      Юрасик розбив вікно,
Та цього ніхто не бачив Лежало в садку воно, Тепер він стоїть і плаче.

Юра:        Таку я вчинив біду,
Та, щоб не зробити гірше,
До мами тепер піду,
В усьому признаюсь швидше.

Автор:     — Та друг, що прийшов в їх двір,
Юрасика став повчати.

Друг:       — Не треба тобі, повір,
Це мамі твоїй казати.
Бо знай, що за це вона
Сваритись почне відразу.
А так, не журись дарма,
Ніхто їй про це не скаже.

Автор:      — Стривоженим Юра був,
Ось мама його вернулась.
І, раптом, слова почув,
Від них, аж душа здригнулась.

Мама:      — Хто, діти, вікно розбив,
І кинув його біля саду?

Автор:     — Юрасик чоло похилив,
І мамі сказав неправду.

Юра:       Я тільки прийшов сюди,
Це хтось із чужих, напевно.
Тому, винуватиш ти,
Мене, як завжди, даремно.

Мама:      — В подвір’ї ви тільки двох,
Нікого з чужих немає.
Юрасику! В небі Бог
Твої всі поступки знає.
Тому, пам’ятай одне,
Що ти не втаїш нічого,
Якщо обманув мене, —
То це обманув ти Бога.

Автор:     — Ця сила правдивих слів,
Юрасика так вразила,
Що в нього вже кілька днів,
Від цього душа боліла.
Він місця собі не мав,
Гнітила якась недуга,
І сильно жаліти став,
Про те, що послухав друга.
Постійно він знову й знов,
Все думав одне й те саме.
А потім в сльозах прийшов,
Про все розказати мамі.

Юра:       Ти, мамо, мені пробач,
Обман і мою провину.

Автор:     А мама йому:

Мама:      — Не плач,
Тебе я простила, сину.
Томився ти стільки днів,
А я все тебе чекала.
Це ж ти те вікно розбив.
І я це прекрасно знала.
Та вірила, ти прийдеш,
Тому я безмежно рада,
І тішусь тепер без меж,
За те, що сказав ти правду.

Автор: — Скажу я тепер до всіх,
Нам чесно потрібно жити.
Бо всяка неправда — гріх,
Ви це пам’ятайте, діти!

БОЖЕ ТВОРІННЯ (дикламація)

Перший день

Було спочатку Слово,
І все скрізь загадково,
Темрявою покрите,
Мов страшним сном покрите.
Дух Божий скрізь носився,
А Бог на все дивився,
І, раптом, Він промовив,
Одне могутнє Слово,
І світло вмить з’явилось,
Ним все скрізь освітилось,
В проміннях цього світла,
Нічна темрява зникла,
Мов сонце, засіяло,
Так видно всюди стало.
Хто в темряві гріховній
Ще томиться сьогодні,
А в серці біль, тривога, —
Прийдіть тоді до Бога.
Одне Господнє Слово,
Поверне радість знову,
Він сльози вам обітре,
І ніч гріховна зникне.

Другий день

Був другий день, і знову,
За дивним Божим Словом
Звершилось славне чудо,
Вода з’явилась всюди,
Річки, моря, озера,
І прісних вод джерела,
Струмочками побігли,
І все скрізь оживили.
Якщо води немає.
Природа засихає,
Вода життя дарує,
Зволожує, лікує.
Дає живу Бог воду,
І нашому народу,
Приходьте, люди, пийте,
Христу серця відкрийте,
І їх Господь зволожить
Цілющим Словом Божим.

Третій день

Творіння Боже дивне
Воно нам всюди видне,
Дерева виростають,
Там квіти ліс вкрашають,
І в нас душа радіє,
Як все скрізь зеленіє,
Вона сказати хоче:
“Який Ти мудрий, Творче!”
На третій день природу,
Створив Ти для народу,
І все земне творіння,
Хвалу і поклоніння.
Тобі щодня складає,
Про чин Твій сповіщає.
Бо Ти Творець Всесильний,
Прослав і ти, людино,
Святе Господнє ім’я,
За все Його творіння.

Четвертий день

В четвертий день світила,
Рука Творця створила,
Ми бачим їх щоденно,
Вночі, як всюди темно,
В небесному просторі,
Всміхаються нам зорі,
Вони про щось шепочуть,
І нам сказати хочуть,
Про те, що Божа сила,
Премудро їх створила.
А в день погожий, з неба,
Для мене і для тебе,
Свої благословіння,
Шле сонячне проміння.
Воно планету гріє,
Навколо все радіє,
А як його немає,
Творіння все вмирає.
Христос є Сонцем Правди,
І Він, спасіння ради,
Прийшов з небес зігріти,
І душі оживити.
Тепер в його проміннях,
Ми маємо спасіння,
І всі, хто Ним зігріті,
На небі будуть жити.

П’ятий день

Річки на рибу є багаті,
Вони ж сотворені в день п’ятий,
І це велике Боже диво,
Господь дає для них поживу,
Вони її в достатку мають.
І всі водоймища вкрашають,
Молюски, водорослі в морі,
Пташки в небесному просторі,
Рослина і стеблина кожна,
Про мудрість і могутність Божу.
І про Творця розповідає,
Господню силу нам являє.
Не раз ми чуємо в діброві,
Пташок мелодії чудові.
Аж серце наше завмирає,
Як в лісі соловей співає,
Душа піднятись в небо хоче,
Який премудрий Ти наш Творче!
Нема подібного до Тебе,
Хвали Творця, земля і небо!

Шостий день

В останній, шостий день творіння,
За мудрим, Божим повелінням,
З’явилися тварини різні:
Ведмеді, зайці, леви грізні,
Життя навколо вирувало,
Та цього виявилось мало,
Хоч гарні всі були тварини,
Та не подібні до людини,
Бо всі вони душі не мали,
І про поживу тільки дбали,
Тому з’явились плани в Бога,
Створити з пороху земного,
Йому за образом подібну,
З душею й розумом людину.
І в порох дух життя вдихнувши,
Він в нього вклав безсмертну душу.
Знаменна, радісна подія,
Стоїть Адам, життю радіє,
Безгрішний, в Божій Він подобі.
І Бог сказав: “Все дуже добре!”

Сьомий день

Так завершились праці будні,
А в сьомий день Творець могутній,
Коли закінчив все творити,
Від праці вирішив спочити.
Це Бог і зараз пропонує,
Для праці Він шість днів дарує,
А в сьомий день – відпочивати,
Тому нам всім потрібно знати,
Турботи всі свої лишити,
До храму Божого спішити.
Не станем Бога обкрадати,
Йому належне треба дати,
За все, Ним створене творіння,
За всі Його благословіння.
Він є кінцем й початком всього,
Бо все повстало через Нього.

ЕДЕМ

Едемський сад. Пташки співають,
Прекрасні квіти розквітають.
Спадає ранішня роса,
Там зла немає, мир і згода,
Радіють звірі і природа,
І незвичайна скрізь краса.
Адама не гнітять тривоги,
Нема турбот, Він славить Бога,
Господь його благословив.
А ще Він дав йому дружину,
Таку бажану і єдину.
Яку з його ребра створив.
Він з Богом мав щодня єднання,
З Ним всі вирішував питання,
Як зустрічався віч-на-віч,
І ласки Божої проміння.
Його святі благословіння,
Були над ними день і ніч.
Вони плоди з дерев зривали,
І кожний день їх споживали,
Але Господь до них сказав,
Про те, що з дерева плід кожний,
Щодня їм споживати можна,
Та тільки з дерева одного,
Не можна рвати їм нічого, —
Таку Господь умову дав.

Змій

Та змій лукавий був хитріший,
Від всіх істот і звірів інших,
Він думав, як свій план здійснити,
І першим людям зло зробити,
І став він Єву спокушати,
їй так, по-зрадницьки, шептати:
Змій: — Господь сказав для вас неправду,
Про деревину серед саду,
Коли зірвете з неї плід,
То ви отримаєте змогу,
В ту мить зробитися, як боги,
Пізнавши весь таємний світ.

Гріхопадіння

Трагічна, страшна мить настала,
Як, Єва плід отой зірвала,
І смакувати стала ним.
Та що це сталось? В ту ж хвилину,
Свого побачили провину,
Коли відкрились очі їм.
Адам почав кудись втікати,
Для себе сховище шукати,
Та Божий голос пролунав:

Голос Божий:   За те, що ви цей плід зірвали,
Його таємно споживали,
Проклята стала вся земля.
Свій хліб ти будеш їсти в поті,
Щоб повернутись в землю потім,
Коли тебе покличу Я.

Епілог

І з того часу ворог лютий,
Невинні душі зводить всюди,
Як змій, підходить він до них,
Підступно злі дає поради,
Вчить говорити їх неправду,
А сіє всюди зло і гріх.
Але в проміннях воскресіння,
Бог пропонує нам спасіння,
Бо Він є Правда і Життя.
Від смерті душі Він звільняє,
Їм двері неба відкриває,
Через молитву каяття.
Це в небеса є шлях єдиний,
Прийми любов Його, людино,
Схились всім серцем перед Ним,
Твої молитви Він почує,
Нове життя тобі дарує,
І стане Господом твоїм.

ПРОКИДАЙСЯ, УКРАЇНО

Прокидайся, моя Україно,
Зрозумій, — ти в безодню ідеш,
А Господь твій так щиро і ніжно,
Подає тобі ласку без меж.

Здобула ти для себе свободу,
Але гинеш і досі в гріхах,
Бог для бідного твого народу
Пропонує до істини шлях.

Ворог очі тобі затуманив,
Так нещадно тебе полонив,
І гріхами смертельно поранив,
Вірних дочок твоїх і синів.

Але Богом твій край не забутий,
Дорогою для Бога є ти,
Щоб тобі справжню волю відчути,
До Ісуса потрібно прийти.

Залікує Він рани глибокі,
І як нове життя розпочнеш, —
То отримаєш бажаний спокій,
До якого століттями йдеш.

Не спасуть тебе мертві обряди,
В них немає мети і життя,
Але променем Божої правди
Бог освітлює шлях в майбуття.

Виривайся з гріховного рабства,
Досить жити в земні марноті,
І тоді двері Божого Царства
Бог широко відкриє тобі!

ЛЮБІТЬ ІСУСА

Любіть, Ісуса, діти,
Дитячими серцями,
І вас Він буде вчити,
Іти Його слідами.

Навчить вас працювати,
Пошле здоров’я, силу,
Щоб гріх перемагати,
Дарує тверду віру.

І в боротьбі за правду,
Навчить вас не грішити,
Я всім вам дам пораду:
Любіть, Ісуса, діти!

 

 


Получайте свежие статьи прямо себе на почту.


Введите свой E-mail и нажмите на кнопку для подтверждения



Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники
Вы можете оставить комментарий ниже.

Оставить комментарий

.
Рейтинг@Mail.ru Мальчишки и девчонки, а также их родители Каталог Христианских Ресурсов «Светильник»