Короткі історії з життя малих і великих.

Слухняність та вірність.

Селянин йшов орати своє поле. З ним також йшов його старий вірний пес Дунчо. Був гарний день, сонце пригрівало, і селянин скинув кожуха. Він поклав його на межу і наказав собаці: “Дунчо, стережи!” Господар доорав і пішов додому, забувши про кожуха та про Дунчо. Діти повернулися зі школи і почали шукати Дунчо. Аж тут господар пригадав, що він наказав собаці, знімаючи кожух. Вже було темно, тому він взяв з собою ліхтарик і побіг на поле. Вірний Дунчо сидів біля кожуха та пильнував. А чи ми діти, вміємо слухатися, вірно виконувати свій обов’язок? Чи не посоромить нас Дунчо?

Підготувала: Понтус  Оля, Тернопіль, kotuk_82@mail.ru

На главную