Один чоловік, який легко міг розгніватися, думав що для нього буде найкраще мешкати самому в пустелі, щоб не проявлялася його злість . Він вибрав собі для житла печеру біля криниці. Одного дня глечик, який він саме наповнив водою з криниці перекинувся і він мусив знову набрати воду. Він зробив це мирно і спокійно, однак ледве він поставив глечик, той знову впав. Пустельник так розлютився, що кинув глечик на землю і розбив його на шматки. І тут він зрозумів, що причина злоби не зовнішня, але захована в його серці. І так він знову повернувся до людей.

Не виправдовуймо самих себе, якщо ми злі, як один хлопчик, який стверджував, що він не був би злим , якби його не спонукувала сестричка. Винні не інші, ані не зовнішні обставини, але наше серце.

Підготувала: Понтус  Оля, Тернопіль, kotuk_82@mail.ru

На главную