Воровать?… Не воровать?…

Ученик трубочиста чистил дымоходы богатого старинного дома. Спускаясь он оказался в кухне салона. На столе он увидел золотые часы. Никого в комнате не было, и у него возник соблазн взять часы. Однако в тот момент, когда он взял его в руки вспомнил Божью заповедь “Не укради”. Часы начал печь его руки. Он быстро положил его на стол и поспешил из комнаты. Однако в помещении все же кто-то был. Хозяйка квартиры стояла за шторой в нише окна, где ее не было видно, но откуда она сама могла за всем наблюдать, она видела, как парень победил искушение, позвала его, похвалила и подарила ему на память серебряные часы с пожеланием ему навсегда оставаться честным человеком.

Божьи люди боятся любой нечестности.

 

Красти, чи не красти?

Учень сажотруса чистив комини багатого старовинного будинку. Спускаючись він опинився в кухні салону. На столі він побачив золотий годинник. Нікого в кімнаті не було, і в нього виникла спокуса взяти годинник. Однак в ту мить, коли він взяв його в руки згадав Божу заповідь „Не вкради”. Годинник почав пекти його руки. Він швидко поклав його на стіл і поспішив із кімнати. Проте в приміщенні все ж таки хтось був. Власниця квартири стояла за шторою в ніші вікна, де її не було видно, але звідки вона сама могла за всім спостерігати, вона бачила, як хлопець переміг спокусу, покликала його, похвалила і подарувала йому напам’ять срібний годинник із побажанням йому назавжди залишатися чесною людиною.

Божі люди бояться будь-якої нечесності.

 

Підготувала: Понтус  Оля, Тернопіль, kotuk_82@mail.ru

На главную