Снопи. Братська любов. 

Я розповім вам старе єврейське оповідання. Двоє братів жали на полі жито. Кожен – на своєму. Старший брат був одружений і мав турбуватися про сім‘ю. Молодший не мав ані дружини, ані дітей. Коли вони у спекотний полудень ставили снопи, старший сказав собі: „Мій брат такий самотній на світі, немає нікого, хто б йому допомагав, він потребує більше ніж я. Сьогодні я додам йому трохи жита зі свого врожаю, але так, щоб він нічого не знав”. Молодший брат судив так: „Мій брат одружений, і має багато турбот, він мусить годувати усю сім‘ю, турбуватися про їхній одяг і житло. Я додам йому вночі жита зі своєї частини, але так, щоб він ні про що не дізнався”. Коли впали сутінки, старший брат поніс сніп жита на поле свого брата. За мить молодший брат переніс сніп жита на братову частину поля. Вранці обидва дуже здивувалися. З’ясувалося, що мають стільки ж снопів, скільки й до цього часу. Наступної ночі обидва брати прокинулися і зробили так само зі своїм житом. Третьої ночі, коли вони знову несли братерський подарунок, то зустрілися. Обидва засміялися, з’ясувавши чому жита не ставало менше, обидва плакали від радості над добротою свого брата. Чи могли б вони збагатитися обмінявши своє майно? Чи могли б збагатитися я чи ви зробивши щось подібне? Так! Неодмінно! Хоча ми б не мали більше зерна чи золота, але стали б багатшими на взаємну любов. Старе оповідання продовжує розповідати, що на місці ниви цих двох люблячих братів був незабаром збудований великий єврейський храм. У храмі було багато коштовного граніту, багато червоного золота, багато золота і дорогоцінного каміння, там були гарні завіси, але в усій споруді не було нічого благороднішого, ніж любов цих двох братів. 

Підготувала: Понтус  Оля, Тернопіль, kotuk_82@mail.ru

На главную