В полях насіння розсівається,
І все навколо зеленіє,
Пора сівби не припиняється,
Жнива ж покажуть хто, що сіє.

Хтось добрі зерна в землю кидає,
Любові, миру і терпіння,
Господнє Слово проповідує,
І кличе грішних до спасіння.

З любов’ю, радістю, надією,
Чекає бажаного плоду.
А хтось лиш зерна зла розсіює,
Для ближніх робить тільки шкоду.

І шелестять поля посівами.
Які вони — ніхто не знає,
А Божий Син проходить нивами,
І на посіви споглядає.

Прийде пора, сівба закінчиться,
І жнив недовго вже чекати,
Тоді зерно, що нами сіється,
Прийдеться всім нам пожинати.

Ми всі свої плоди побачимо,
Любов до ближніх і терпіння,
І, пригадавши все, заплачемо
Як зле посіяли насіння.

Минає час, а ми все сіємо,
Вже полягли достиглі ниви,
Давайте, друзі, перевіримо,
Якими наші є посіви.