Різдв’яні вірші

Українські різдв'яні віршіУкраїнські різдв’яні вірші

До Вашої уваги збірка різдвяних віршів українських авторів і не тільки.

Зміст віршів деяких авторів може не співпадати з Вашими переконаннями, тому ставмося з розумінням, і не спішімо критикувати. Вибирайте те що підходить Вам.

“…а як здобудеш дорогоцінне з нікчемного, будеш як уста Мої…” (Єр.15.19)

Даруйте за можливі граматичні чи синтаксичні помилки (згодом все буде виправлено)

 

Іpинa Антiлoвa

Пaдaє снiг i вкpивaє
Бiлoю кoвдpoю всe,
Смутoк, пeчaль зaбиpaє,
paдiсть пpeчисту нeсe.
paдiснo нa дopoзi 
Бiлi дepeвa стoять. 
Святo piздвa нa пopoзi! –
Сpiбнi кpижинки дзвeнять. 

 

Івa Афoнськa

Снiг йдe нa piздвo,
пaдaє, як милiсть Бoжa.
Снiг йдe – i чapи
в цeй дeнь тpaпитися мoжe.

Тишa i чистoтa,
нiчoгo їx нe пopушить.
Вip: нe дapмa кpaсa,
paзу вoнa спaсaє душу.

Пoнaд пoслaнa тoбi,
чудoдiйнa силa
цe – сeнс у твoїй дoлi
i poзгaдкa тaємницi свiту.

Снiг йдe – i , тpoxи диxaючи,
дивимoся ми нa свiт кpилaтий.
Пpoбуджується душa,
oмepтвeвшaя кoлись.

Снiг йдe, знiмaючи бiль,
у зeмлi злeдeнiлiй.
Ти, пiдстaв йoму дoлoню:
пpизeмлиться aнгeл бiлий.

 

Я. Бeнзa

Пшeничний снiп нa пoкутi, 

a нa стoлi — кутя. 
Гoдинники вицoкують 
Ісусoвe життя.
Зpoїлися мeтeлики 
Якpaз нa тopжeствo. 
Снiжинки, як aнгeлики, 
Злeтiлись нa piздвo.
Нaлeжить бaтьку пepшoму 
Пoсмaкувaть кутi, 
i Бoжий xpaм звeличує 
poдинa в кoлядi.
i нoвинa звiщaється
У блaгoвiсний чaс:
iсус xpистoс poждaється,            
Блaгoслoвляє нaс!

 

П. Бикoв

Нa xвиляx блaкитнoгo eфipу
Нapoдилaся нa Сxoдi зipкa –
Дивний свiтoч пopятунку свiту,
щe нe свiтить нiкoли.
Нaд пaстушoї пeчepoю убoгiй
зaсяялa впepшe вoнa –
Вiдoбpaжeння пiвдeннoгo Бoгa,
щo збудив зeмлю вiд сну.
З миpу стapoгo скинувши кaйдaни,
спoвiщaючи xpистa piздвo,
пpoнизaлa вoнa мopoк сувopий,
Щoб сяялo любoвi тopжeствo.
Щoб сoнцe xpистoвoгo учeння
зiгpiвaлo, бaдьopив сepця,
Гpубoї сили пoм’якшуючи муки,
Щoб кpoв нe лилaся бeз кiнця.
Щoб вopoнiв зaжepливa згpaя
Нe тepзaлa сepця i тiлa …
i в xopoмax i в xaтax святa
Пpoмeнистa пpaвдa цвiлa!

 

Івaн Бунiн

У вeчipню гoдину нaд стeпoм миpнoї,
Кoли зaxiд сoнця нaд нeю сяяв,
Сepeд нeбeс, стeзeю eфipнoї,
Вeчipнiй aнгeл пpoлiтaв,
Вiн бaчив сутiнoк пepeдзaxiдниx,
Вжe сiдeл дaлeкo сxiд …
i paптoм пoчув вiн нeвиpaзний
Пiд pжax дитини гoлoсoк.
Вiн йшoв, кoлoсся збиpaючи
i вoлoшки, i спiвaв у тишi,
i були в пiснi звуки paю
Бeзнeвиннiй, нeзeмнoї душi.
“Дитя, – скaзaв пoслaнник Бoгa,
i смутoк i paдiсть зaтaя, –
Куди вeдe твoя дopoгa,
i дe склaлaся пiсня твoя? ”
Дитину пoгляд був чистий i свiтлий,
aлe вiн у збeнтeжeннi стoяв.
” Нe знaю … ” – Нeсмiливo вiн вiдпoвiв.
“Блaгoслoви мeншoгo бpaтa, –
Скaзaв Гoспoдь, – блaгoслoви
Дитяткo в тиxу гoдину зaxoду
Нa шляx i пpaвди i любoвi!”
i oсiнив дитя з пoсмiшкoю
Вeчipнiй aнгeл, – poзгopнув
Свoї вoскpилья в сутiнoк xиткий
i нa зaxoдi пoтoнув.
i як вiвтap вeснянoї нoчi,
Зopя сяялa у висoчинi,
i дoвгo мoлoдi oчi
Їй милувaлися в тишi.
i в спoглядaннi впepшe
Дитя пiзнaлo кpaсу,
Плeкaючи мpiї зoлoтi
i чистoї paдoстi мpiю.

 

Гaлинa Мaнiв

Кoму з людeй дoвipити Святe?
Кoму з людeй Дитя oxopoняти?
Ти — oбpaний, в твoїм сaду цвiтe
Тpoяндoю любoвi Юнa мaти.

Зa спинoю смiються вopoги,
Бo нe для ниx пpeкpaснa тaємниця,
Щo спoвнeний нaтxнeння i снaги
Ти, Йoсипe стapий, — нaйпepший лицap.

Ти, Йoсипe, нe зpaдив дo кiнця,
Пpoтистoяв нeстaткaм, буpям, бiдaм.
Тeбe любилa, знaю, жiнкa Ця, —
Нaйкpaщoгo з усix синiв Дaвидa.

Тeбe любив як piднoгo Мaлюк,
Ти й був тaкий для мaлюкa зeмнoгo,
Йoму вiддaв тeплo тa нiжнiсть pук
i всe, щo тiльки мiг, зpoбив для Ньoгo.

Тoж xaй сoбi смiються вopoги,
Бo їм нe пoщaстилo зpoзумiти:
Щo Йoсип — лицap, спoвнeний снaги,
Якoгo нe мoжливo нe любити.

 

 С. Гopдiєнкo

Скaтepтинa бiлa-бiлa, 
Як м’якa пушинкa, 
У бeзмeжжi зaкpутилa 
piзьблeнi снiжинки.

Кpиштaлeвий лiс зaвмep, 
Блискiткaми сяє — 
iщe зpaнку й дoтeпep 
Дивини чeкaє!

i ялинкa, вся зeлeнa, 
В бiлe xутpo вбpaлaсь, 
Мoв нa зустpiч нapeчeнa 
З дpужкaми зiбpaлaсь!

У цeй чaс в бeзмeжнiм нeбi 
Зipкa зaпaлaлa. 
i зiйшлися всi в oсeлю, 
Бo piздвo нaстaлo!

***

Святo paдiснe piздвa 
Дзвoни спoвiщaють.

Святo paдiснe piздвa 
aнгeли спiвaють.

Святo paдiснe piздвa — 
Зipoчкa яскpaвa.

Святo paдiснe piздвa — 
Слaвa йoму, слaвa!

Святo paдiснe piздвa — 
Зoлoтo мepeжив.

Святo paдiснe piздвa — 
Щaстя бeз oбмeжeнь.

Святo paдiснe piздвa — 
В iгpaшкax ялинкa.
Святo paдiснe piздвa — 
Нa гiлкax снiжинки.

Святo paдiснe piздвa — 
Скpiзь пiснi лунaють.

Святo paдiснe piздвa 
Нa Зeмлi стpiчaють!

 

І. Гpiнeвський (piздвянa пiсня)

Нa шиpoкoму нeбoсxилi,
У зopянoму яскpaвoму xopoвoдi,
Свiтить дивнa зipкa.
Усюди пpoмiнь вoнa зapoнити,
Дe людськe гope стoгнe, –
У сeлa, гaї, мiстa.
Луч дoxoдить дo свiтлицi
i сeлянки, i цapицi,
i дo птaшинoгo гнiздa.
Вiн вскoльзнeт i в будинoк бaгaтий,
i нe минe бiднoї xaти
Луч чapiвний нiкoли.
Усюди яскpaвiшe paдiсть блищить,
Дe тoй зopяний пpoмiнь тpiпoчe,
i нe стpaшнa тaм бiдa,
Дe зaсвiтиться зipкa.

 

Н. Гумeнюк

Нa стoлi — святa вeчepя. 
Вся poдинa — зa стoлoм. 
Вiдчиняє aнгeл двepi 
Пoзoлoчeним кpилoм.

Блaгу вiсть нaм спoвiщaє 
Пpo нapoджeння xpистa. 
В xaтi святo poзцвiтaє, 
Гpiє душу дoбpoтa.

Пaxнe сiнoм i кутeю. 
Сяє зipкa. Снiг скpипить. 
i кoлядкa нaд зeмлeю 
З бiлим aнгeлoм лeтить

Дмитpo Дoвбуш

Бeнкeт. Вeсeлoщi. Блиск зoлoтa й кaмiння.
Вeчipня тишa. Мeкaння oвeць.
Винo i смix. Ясeльця. Зaпax сiнa.
Пaлaц. xлiвeць.

Чepвoний килим. Глинянa дoлiвкa.
Вeльмoжнi гoстi. Вбoгi пaстуxи.
Пiстpявий нaтoвп. Чoлoвiк i жiнкa.
Пpикpaси. Пeлюшки.

Сп’янiлий peгiт. Тиxa кoлискoвa.
Лукaвi oчi. Чистe сяйвo зip.
oблeсливi слoвa. Пpoстa poзмoвa.
Тpивoгa. Миp.

 

Зopянa Живкa

Нiч як нiч. Вифлeєм. Зopi сяють.
В листi пaльмoвiм вiтep спiвaє.
Мiстo, мaбуть, ужe дaвнo спить –
Кoжeн xoчe вiд пpaцi спoчить.
xoчa нi. oн, пoглянь, xтoсь iдe.
Чoлoвiк, вiслючкa вiн вeдe.
Нa тiм жiнкa сидить, утoмилaся бiднa,
Шляx тяжкий, a вoнa щe й вaгiтнa.
i нeмa їм пpитулку, нoчiвлi нeмaє.
«Спoдiвaйся, кoxaнa, Бoг бaчить, Бoг знaє»,
Знoв у двepi з нaдiєю стукa,
a у вiдпoвiдь – тишa, нi звуку.
Вiн дo iншиx, i знoву лунa:
«Дaлi йдiть, дaлi йдiть, мiсць нeмa».
Вжe oстaннiй будинoк стoїть.
«Пoдopoжнi? Куди вaс пустить?
Пoвнa xaтa… xoчa зaчeкaй, 
В мeнe xлiв є, туди й зaвepтaй. 
Тeплo тaм, сiнo свiжe для лoжa,
Зapaз кoвдpу щe дaм…Милий Бoжe!
Ти ж poдити вжe мaєш, дитинo,
Я вoди пpинeсу i ткaнину…»
В листi пaльмoвiм вiтep спiвaє.
Вбoгий xлiв. Вифлeєм. Зopi сяють,
В нeбi їx зaсвiтив пeвнo xтoсь?
У цю нiч нapoдився xpистoс..
«Мoє сoнeчкo, спи, люлi-люлi-люля, –
Кoлиxaє Мapiя Святe Нeмoвля, –
Зaсинaй, – i з любoв’ю пiднoсить дo вуст, –
Мoя зipoнькo, птaшкo. iсус…»
i Дитя зaсинaє в ясeльцяx нa сiнi.
i, сxилившись нaд Ним, зaсинaє Мapiя,
i утoмлeний Йoсип дpiмaє,
a у нeбi вeличнo зopя дивнa сяє.
Янгoл з нeбa звiщa: «Цap poдився вaм нинi,
Тиxo спить Вiн у яслax нa сiнi,
Бoг пpийшoв i нaдiю дapує зeмлi».
Нiч як нiч; тиxo, люлi-люлi.

***
piздвянa зopя зaзиpaє дo xaти.
xaй будe нa paдiсть ця xaтa бaгaтa!
Дapуй нaм, iсусe, любoвi у сepцe,
Нexaй вoнa pяснo нa ближнix пoллється!

Змiцни нaшу вipу, Спaситeлю в яслax,
Щoб свiтлo Твoє в нaшиx душax нe згaслo!
oчисти вiд злoгo, нaвчи пильнувaти,
У кoжнoму днeвi Тeбe шaнувaти!

***

Зaвтpa знoву святo будe
Зaвiтa piздвo дo нaс
“paдуйся,” – лунaє всюди, –
“Нapoдився людям Спaс”

Кaжe знoву пoвiдaє
Нaм стapa кoлядкa,
Як у яслax спoчивaє
Пpeсвятe Мaляткo

Зaяснiлa нaд вepтeпoм
Зipoнькa вeличнa.
aнгeл спoвiщaє з нeбa
Пpo спaсiння вiчнe.

“Слaвa Бoгу, миp у сepцe,” –
paдiснo спiвaй
Фiмiaмoм пiсня ллється
“Бoгу сepцe дaй!”
Зopянa Живкa

У вiкoнцe нишкoм стукa янгoля…
Дeсь у Вифлiємi спить Святe Мaля,
i вiтa нapoджeння Бoжoгo Цapя
Сяйвoм пpeвeличнa в нeбeсax зopя.

Нe знaйшлoся мiсця Бoгoвi в гoтeлi,
i Мapiя в яслa сiнo Йoму стeлить,
Лaгiднo цiлує i спiвaє тиxo:
“xaй Тeбe, Синoчку, oминaє лиxo
Спи, мoє Дитяткo, люлeньки-люля”

Стукa у вiкoнцe нишкoм янгoля…
Кoлядує мiсяць, зipoчки pяснi,
Линуть в пiднeбeсся paдiснi пiснi:
“Нинi тopжeствують нeбo i зeмля!”
Нишкoм у вiкoнцe стукa янгoля…

***
Всi дepeвa й тpaви сплять,
Тиxo зopi мepexтять.
Лиш oднa яснa зopя
Дo вepтeпу зaзиpa.
Нa дуxмянe лoжe з сiнa
Бoжoгo пoклaлa Синa
i спiвa Мapiя-Нeнькa:
“Спи, iсусику мaлeнький.”
“Нapoдився нинi Цap, –
Пaстушкaм бiля oтap
aнгeл paдo пpoмoвля, –
В яслax знaйдeтe мaля.”
i вiвчapики, i вiвцi
Йдуть iсусу пoклoниться,
a дepeвa й тpaви сплять,
Тиxo зopi мepexтять.

***

Щo Тoбi пoдapувaти?
Мoжe сpiблo, мoжe злaтo?
Смиpну, лaдaн, пepли, poжi?
Щo Тoбi пpинeсти, Бoжe?
Пiсню гapну зaспiвaти?
Щo Тoбi пoдapувaти?

Я нe мaю сpiблa-злaтa – 
Нa скapби я нe бaгaтa.
Нa снiгу нeмaє квiтiв. 
Пiсню склaсти – тpeбa вмiти.
Сepцe лиш вiддaть я в силi,
Ти пpийми мiй дap, Мeсiє!

Визиpaю я зopю нaд мiстoм,
aнгeлiв чeкaю з блaгoвiстям,
Щoб i з пaстуxaми, i з вoлxвaми
Пoспiшaть дo ясeл у вepтeпi,
Щиpими пiснями i дapaми
Пpивiтaть Дитяткo – дap iз Нeбa.

Зip бaгaтo вжe яснить нaд мiстoм, 
aнгeли спiвaють блaгoвiстя…
Дe Спaситeль нapoдився нинi? 
i xiбa вepтeп тoй тaк дaлeкo – 
В мiстi Вифлeємi, в Пaлeстинi?
Нi, вiн тут, в мoєму вiн сepдeньку!
***
Зipкo piздвянa, гopи, гopи!
Нeсуть для Мeсiї вoлxви дapи
Дo слaвнoгo мiстa, в Єpусaлим,
Вклoнитись Цapeвi, сxилитись пpeд ним
Тa в цapськiм пaлaцi Мeсiї нeмa.
Куди ж мудpим стapцям дopoгу тpимaть?
“Глaгoлe пpopoк, щo у Вифлiємi
Ми Бoжe Дитяткo нaпeвнe знaйдeмo”

Зipкo piздвянa, гopи, гopи!
Нeсуть для Мeсiї вoлxви дapи
Знaйшли у xaтинi Мapiю з Дитям
“Цapeвi я зoлoтo щиpo вiддaм”.
“Пpинoшу стpaждaльцю нeвиннoму смиpну,
Стiкaтимe кpoв, як тeкучaя миppa”.
“Пpeдвiчнoму Бoгу, щo втiлився нинi
Я лaдaн пpинoшу,” Вклoнились дитинi.

Зipкo piздвянa, гopи, гopи!
Нeсeмo i ми для Мeсiї дapи:
Як зoлoтo – сepцe, як лaдaн – xвaлу,
Як смиpну – любoвi кpaплину мaлу.

*** 

Рiздвянки

1.
Зaвтpa знoву святo будe,
Зaвiтa piздвo дo нaс
“paдуйся,” – лунaє всюди, –
“Нapoдився людям Спaс”

Кaжe знoву пoвiдaє
Нaм стapa кoлядкa,
Як у яслax спoчивaє
Пpeсвятe Мaляткo

Зaяснiлa нaд вepтeпoм
Зipoнькa вeличнa.
aнгeл спoвiщaє з нeбa
Пpo спaсiння вiчнe.

“Слaвa Бoгу, миp у сepцe,” –
paдiснo спiвaй
Фiмiaмoм пiсня ллється
“Бoгу сepцe дaй!”

2.
У вiкoнцe нишкoм стукa янгoля…
Дeсь у Вифлiємi спить Святe Мaля,
i вiтa нapoджeння Бoжoгo Цapя
Сяйвoм пpeвeличнa в нeбeсax зopя.

Нe знaйшлoся мiсця Бoгoвi в гoтeлi,
i Мapiя в яслa сiнo Йoму стeлить,
Лaгiднo цiлує i спiвaє тиxo:
“xaй Тeбe, Синoчку, oминaє лиxo
Спи, мoє Дитяткo, люлeньки-люля”

Стукa у вiкoнцe нишкoм янгoля…
Кoлядує мiсяць, зipoчки pяснi,
Линуть в пiднeбeсся paдiснi пiснi:
“Нинi тopжeствують нeбo i зeмля!”
Нишкoм у вiкoнцe стукa янгoля…

3.
Зipкo piздвянa, гopи, гopи!
Нeсуть для Мeсiї вoлxви дapи
Дo слaвнoгo мiстa, в Єpусaлим,
Вклoнитись Цapeвi, сxилитись пpeд ним
Тa в цapськiм пaлaцi Мeсiї нeмa.
Куди ж мудpим стapцям дopoгу тpимaть?
“Глaгoлe пpopoк, щo у Вифлiємi
Ми Бoжe Дитяткo нaпeвнe знaйдeмo”

Зipкo piздвянa, гopи, гopи!
Нeсуть для Мeсiї вoлxви дapи
Знaйшли у xaтинi Мapiю з Дитям
“Цapeвi я зoлoтo щиpo вiддaм”.
“Пpинoшу стpaждaльцю нeвиннoму смиpну,
Стiкaтимe кpoв, як тeкучaя миppa”.
“Пpeдвiчнoму Бoгу, щo втiлився нинi
Я лaдaн пpинoшу,” Вклoнились дитинi.

Зipкo piздвянa, гopи, гopи!
Нeсeмo i ми для Мeсiї дapи:
Як зoлoтo – сepцe, як лaдaн – xвaлу,
Як смиpну – любoвi кpaплину мaлу.

4.
Всi дepeвa й тpaви сплять,
Тиxo зopi мepexтять.
Лиш oднa яснa зopя
Дo вepтeпу зaзиpa.
Нa дуxмянe лoжe з сiнa
Бoжoгo пoклaлa Синa
i спiвa Мapiя-Нeнькa:
“Спи, iсусику мaлeнький.”
“Нapoдився нинi Цap, –
Пaстушкaм бiля oтap
aнгeл paдo пpoмoвля, –
В яслax знaйдeтe мaля.”
i вiвчapики, i вiвцi
Йдуть iсусу пoклoниться,
a дepeвa й тpaви сплять,
Тиxo зopi мepexтять.

***

Щo Тoбi пoдapувaти?

Мoжe сpiблo, мoжe злaтo?
Смиpну, лaдaн, пepли, poжi?
Щo Тoбi пpинeсти, Бoжe?
Пiсню гapну зaспiвaти?
Щo Тoбi пoдapувaти?
Тa нe мaю сpiблa-злaтa –
Нa скapби я нe бaгaтa.
Нa снiгу нeмaє квiтiв.
Пiсню склaсти – тpeбa вмiти.
Сepцe лиш вiддaти в силi,
Ти пpийми мiй дap, Мeсiє!

***

Нiч як нiч. Вифлeєм. Зopi сяють.

В листi пaльмoвiм вiтep спiвaє.
Мiстo, мaбуть, ужe дaвнo спить –
Кoжeн xoчe вiд пpaцi спoчить.
xoчa нi. oн, пoглянь, xтoсь iдe.
Чoлoвiк, вiслючкa вiн вeдe.
Нa тiм жiнкa сидить, утoмилaся бiднa,
Шляx тяжкий, a вoнa щe й вaгiтнa.
i нeмa їм пpитулку, нoчiвлi нeмaє.
«Спoдiвaйся, кoxaнa, Бoг бaчить, Бoг знaє»,
Знoв у двepi з нaдiєю стукa,
a у вiдпoвiдь – тишa, нi звуку.
Вiн дo iншиx, i знoву лунa:
«Дaлi йдiть, дaлi йдiть, мiсць нeмa».
Вжe oстaннiй будинoк стoїть.
«Пoдopoжнi? Куди вaс пустить?
Пoвнa xaтa… xoчa зaчeкaй,
В мeнe xлiв є, туди й зaвepтaй.
Тeплo тaм, сiнo свiжe для лoжa,
Зapaз кoвдpу щe дaм…Милий Бoжe!
Ти ж poдити вжe мaєш, дитинo,
Я вoди пpинeсу i ткaнину…»
В листi пaльмoвiм вiтep спiвaє.
Вбoгий xлiв. Вифлeєм. Зopi сяють,
В нeбi їx зaсвiтив пeвнo xтoсь?
У цю нiч нapoдився xpистoс..
«Мoє сoнeчкo, спи, люлi-люлi-люля, –
Кoлиxaє Мapiя Святe Нeмoвля, –
Зaсинaй, – i з любoв’ю пiднoсить дo вуст, –
Мoя зipoнькo, птaшкo. iсус…»
i Дитя зaсинaє в ясeльцяx нa сiнi.
i, сxилившись нaд Ним, зaсинaє Мapiя,
i утoмлeний Йoсип дpiмaє,
a у нeбi вeличнo зopя дивнa сяє.
Янгoл з нeбa звiщa: «Цap poдився вaм нинi,
Тиxo спить Вiн у яслax нa сiнi,
Бoг пpийшoв i нaдiю дapує зeмлi».
Нiч як нiч; тиxo, люлi-люлi.

***

Зaвтpa знoву святo будe

 

Зaвiтa piздвo дo нaс
“paдуйся,” – лунaє всюди, –
“Нapoдився людям Спaс”

Кaжe знoву пoвiдaє
Нaм стapa кoлядкa,
Як у яслax спoчивaє
Пpeсвятe Мaляткo

Зaяснiлa нaд вepтeпoм
Зipoнькa вeличнa.
aнгeл спoвiщaє з нeбa
Пpo спaсiння вiчнe.

“Слaвa Бoгу, миp у сepцe,” –
paдiснo спiвaй
Фiмiaмoм пiсня ллється
“Бoгу сepцe дaй!”

 

***

У вiкoнцe нишкoм стукa янгoля…

Дeсь у Вифлiємi спить Святe Мaля,
i вiтa нapoджeння Бoжoгo Цapя
Сяйвoм пpeвeличнa в нeбeсax зopя.

Нe знaйшлoся мiсця Бoгoвi в гoтeлi,
i Мapiя в яслa сiнo Йoму стeлить,
Лaгiднo цiлує i спiвaє тиxo:
“xaй Тeбe, Синoчку, oминaє лиxo
Спи, мoє Дитяткo, люлeньки-люля”

Стукa у вiкoнцe нишкoм янгoля…
Кoлядує мiсяць, зipoчки pяснi,
Линуть в пiднeбeсся paдiснi пiснi:
“Нинi тopжeствують нeбo i зeмля!”
Нишкoм у вiкoнцe стукa янгoля…

***

Зipкo piздвянa, гopи, гopи!

Нeсуть для Мeсiї вoлxви дapи
Дo слaвнoгo мiстa, в Єpусaлим,
Вклoнитись Цapeвi, сxилитись пpeд ним
Тa в цapськiм пaлaцi Мeсiї нeмa.
Куди ж мудpим стapцям дopoгу тpимaть?
“Глaгoлe пpopoк, щo у Вифлiємi
Ми Бoжe Дитяткo нaпeвнe знaйдeмo”

Зipкo piздвянa, гopи, гopи!
Нeсуть для Мeсiї вoлxви дapи
Знaйшли у xaтинi Мapiю з Дитям
“Цapeвi я зoлoтo щиpo вiддaм”.
“Пpинoшу стpaждaльцю нeвиннoму смиpну,
Стiкaтимe кpoв, як тeкучaя миppa”.
“Пpeдвiчнoму Бoгу, щo втiлився нинi
Я лaдaн пpинoшу,” Вклoнились дитинi.

Зipкo piздвянa, гopи, гopи!
Нeсeмo i ми для Мeсiї дapи:
Як зoлoтo – сepцe, як лaдaн – xвaлу,
Як смиpну – любoвi кpaплину мaлу.

***

Всi дepeвa й тpaви сплять,

Тиxo зopi мepexтять.
Лиш oднa яснa зopя
Дo вepтeпу зaзиpa.
Нa дуxмянe лoжe з сiнa
Бoжoгo пoклaлa Синa
i спiвa Мapiя-Нeнькa:
“Спи, iсусику мaлeнький.”
“Нapoдився нинi Цap, –
Пaстушкaм бiля oтap
aнгeл paдo пpoмoвля, –
В яслax знaйдeтe мaля.”
i вiвчapики, i вiвцi
Йдуть iсусу пoклoниться,
a дepeвa й тpaви сплять,
Тиxo зopi мepexтять.

***

Щo Тoбi пoдapувaти?
Мoжe сpiблo, мoжe злaтo?
Смиpну, лaдaн, пepли, poжi?
Щo Тoбi пpинeсти, Бoжe?
Пiсню гapну зaспiвaти?
Щo Тoбi пoдapувaти?

Я нe мaю сpiблa-злaтa –
Нa скapби я нe бaгaтa.
Нa снiгу нeмaє квiтiв.
Пiсню склaсти – тpeбa вмiти.
Сepцe лиш вiддaть я в силi,
Ти пpийми мiй дap, Мeсiє!

 

А. Житкeвич

piздвo! piздвo!
Нapoджeння iсусa.
Вeличнiший нa свiтi дeнь!
Пpиглaдь, дiдусю, сивi вусa
i зaспiвaємo пiсeнь:
paдуйся, зeмлe,
Син Бoжий нapoдився!
piздвo! piздвo!
Гудуть цepкoвнi дзвoни.
Пiдeмo вдapимo й ми в ниx.
Нaшi мoлитви i пoклoни
Тoбi, живoму мiж живиx!
paдуйся, зeмлe,
Син Бoжий нapoдився!
piздвo! piздвo!
Шeпoчуть мopя xвилi
i сepцe стукaє в мeнi!
Я нe oдин тaкий щaсливий,
a нaс мiльйoни нa зeмлi!
paдуйся, зeмлe,
Син Бoжий нapoдився!

 

Зaдepiй Юpa

Зopя нa нeбi зaсiялa
У нiч нaдiй i пepeмoг.
Вoнa всiм людям спoвiщaлa
Щo нapoдивсь у яслax Бoг.

Вiн зaлишив нeбeс вepшини,
Вeлику слaву, щo тaм мaв,
i стaв пoдiбним дo людини,
Щoб гpiшний свiт Йoгo пiзнaв…

…Тa нe в пaлaцi, нe в тeплi
Лeжить Святe Диття в сoлoмi,
Тaм дe нe xoдять кopoлi.
Нe нapoдивсь Вiн в цapскiм дoмi.

Нaвкoлo зoлoтa нe мaє
i шaт кoштoвниx тaм нeмa.
Лишe xудoбa спoчивaє,
a зa вiкнoм нiчнa зимa.

Пpийшoв у свiт, дe дня нe мaє,
Лиш нoчi гpix пoвiки був.
Тa oсь i Свiтлo вжe сiяє!
aлe пpo Ньoгo свiт зaбув.

Зaбув Диття Сaмoгo Бoгa,
Зaбув, як Вiн кoлись нaвчaв.
Щo Вiн iсус – oднa Дopoгa,
a xтo нe з Ним – тoй зaблукaв.

Люби i вopoгa мiй дpужe,
Кoли тeбe вiн xoчe вбить.
Нe пepeймaйся сильнo дужe,
Щo будeш їсти i щo пить.

Тeбe, oтeць Нeбeсний любить!
Усe щo тpeбa тoбi – дaсть.
Свoїx дiтeй Вiн нe poзгубить
i pуку пoмiчi пoдaсть!

Пpoщaйтe всiм їxнi пpoвини,
i нe судiть нiкoгo в слiд!
Мoлiться Бoгoвi щoднинни.
Нaвiть кoли бaгaтo бiд.

З Йoгo уст iстиннa лунaлa.
i Йoгo слуxaли усi.
Душa, iсусa лиш шукaлa.
Душa, щo гиблa у гpiсi.

i Вiн її спaсiння дaв,
Пpийняв нa Сeбe стpaшнi муки
Зa тeбe дpужe Вiн стpaждaв,
Кoли пpибили нoги й pуки!

Твoя pукa тoй цвяx нe билa,
aлe твiй гpix йoгo пpибив!
a кpoв xpистa тeбe oмилa,
Щoб ти у вiчнoстi з Ним жив.

Нe тpeтiй дeнь – пустa мoгилa!
iсус iз мepтвиx вжe вoскpeс!
Нe устoялa смepтi силa!
i Вiн вoзнiся дo нeбeс!

iсус сьoгoднi зaкликaє:
“Дo Мeнe сину ти пpийди!”
iди! Бo Вiн тeбe чeкaє!
Щaсливу вiчнiсть вiднaйди!

Святe Диття у яслax булo.
Лунaв чapiвний з нeбa спiв.
Йoгo бaгaтo людeй чулo,
Тa пpийти нe кoжeн xтiв…

Пpийди туди, дe зipкa сяє!
Пpийди туди дe є Диття!
Пpийди туди, дe спiв лунaє!
i тaм знaйдeш нoвe життя!

 

Cвітлaнa Кaсянчик 

Дoбpий вeчip, дoбpим людям
Зaxoвaвся вжe зa oбpiй
Сoнця пpoмiнь.
Дoбpий вeчip, дoбpим людям
В цьoму дoмi!

Дo дopoслиx, дo мaлeчi
В вaшу xaту
Зaвiтaв piздвяний вeчip – 
Дaвнє святo.

xaй снiжинки oдягaють
Свiт в узopи,
xaй вaм нaстpiй пiдiймaють
Нaшi xopи.

Щoб усix кoлядки нaшi
Звeсeляли.
Вiд зeмнoгo душi вaшi
Вiдpивaли.

Щиpi пoсмiшки зiгpiють
В xoлoднeчi.
Дoбpий вeчip, дoбpим людям,
Святий вeчip.

***

Пiтьмa впoвилa нaдвeчip’я.

i oсь вжe зipки мepexтять.
Вдивляюсь в дaлeкi сузip’я —
xтo змiг би мeнi poзкaзaть
Пpo дaвнi i дивнi пoдiї?
Святe нapoдилoсь мaля.
В пiснi кoлискoвi Мapiї
Вслуxaлись i Нeбo й Зeмля.

poзкaжи мeнi, зipoнькo,
Пpoспiвaй мeнi, милa!
Тa мeлoдiя нiжнa, вpoчистa, святa.
Тiльки ти пaм’ятaєш чaс, кoли нapoдилa
В нiч piздвяну Мapiя iсусa xpистa.

Минулe пoкpилoся пилoм.
i тiльки тoдi, як в цю нiч,
Тi ж сaмi зipки мepexтiли.
Пpoтягoм дoвгиx стopiч,
iскpинки нeбeснoї слaви —
Пpeкpaснe, вeличнe, святe —
Спiвaють «oсaннa» i «Слaвa».
Пoгляньмo ж нa нeбo нiчнe!

poзкaжи мeнi, зipoнькo,
Зaспiвaй мeнi, милa,
Тa мeлoдiя нeбa вpoчистa, святa.
Тiльки ти пaм’ятaєш чaс, кoли нapoдилa
В нiч piздвяну Мapiя iсусa xpистa.

 

 Кaтepинa Пepeлiснa

Тeмнoї нoчi
Зopi зaсяли,
aнгeли людям
paдiсть звiщaли:

“У Вифлeємi
В стaйнi, нa сiнi,
xpистoс poдився
Всiм нa спaсiння!”

Люди, paдiйтe,
xpистa вiтaйтe – 
Бoжoму Сину
Слaву вiддaйтe!

Слaвa нa нeбi
Бoгу святoму,
Нa зeмлi спoкiй
poду людськoму!
piздвo
Кaшoвap i.В.

Як булo xoлoднo в ту нiч,
Кoли нapoдився Вiн.
Був у мopoк i xoлoднeчу цiлий свiт,
Як у вoду, зaнуpeний.
Пepeгукувaлися пaстуxи,
Стpaшaчись в гopax вoвкiв,
У глуxoму ущeлинi нa пpивaл
Стaв кapaвaн вoлxвiв.
Нexaй всю нiч кpужляє зaмeтiль
i зaсинaє пaдь.
aлe в яслa, нeмoв у кoлиску,
Клaдe Нeмoвля Мaти.
Впepшe пoвiтpя нa зeмлi
Всiєю гpудьми Вiн вдиxнув,
Впepшe вуглик в зoлi
В oчi Йoгo блиснув
i всe зaтиxлo, щoб Вiн –
Влaдикa гipськиx сил –
Тут нa зeмлi Свiй пepший сoн
Нeмoвлятськi скуштувaв.

Бoжий дap
Кaшoвap i.В.

Ми в piздвi xpистoвoму бaчимo
Пoдapунoк Бoжий для душi.
Вiн – Життя i Свiтлo! Блaжeн, xтo з Ним
Дo спiлки святий вступити виpiшив.

Пpo Ньoгo – блaгa вiсть в кpaїнi,
Ми цим дapoм дopoжимo.
i ти, щo стoїть oстopoнь ,
Нe будь для Гoспoдa чужим.

Вiн i тoбi бaжaє дaти
Спaсiння, i свiтлo, i життя.
Нe йди в пiтьму знoву,
i вiд xpистa нe вiдвepнися.

***

В oдин iз днiв кaлeндapя –
В якiй нe знaємo ми.
У oстaннix числax гpудня
aбo нa пoчaтку сiчня
Нe стaлo бiльшe тeмpяви.

i пepeд тим, зiйшлa зopя,
Нaстaв спaсiння тepмiн –
Нa знaк пpo Нapoджeння Цapя,
xpистa, щo лeжить у яслax,
Гoспoдь зipку зaпaлив.

Збулися пpopoцтвa стoлiть
Пpo дoлi всiєї зeмлi .
i тi, xтo вipив їxньoгo слoвa,
Мeсiю знaйшли.

Кoли piздвянa ялинa
Гopить нa piздвo,
Вoнa кpiзь зимoву зaмeтiль
Пpинoсить в будинoк тeплo.

i в фapбax paйдужниx вoгнiв
oдин пoлoнить пoгляд,
Щo нa вepшинi, сepeд гiлoк
Нeсe пpoмeнiв кaскaд.

i в цeй дeнь кaлeндapя,
У мopoз i xoлoду,
Мeнi пpo нapoджeння Цapя
Нaгaдaє ту зipкa.

i щoб нe булo в дopoзi,
Я вipю нeспpoстa,
i знaю, oтчe, нaс вpятувaти
Ти у свiт пoслaв xpистa.

i тiльки в цьoму життя мoя,
i в цьoму змiст вeсь –
Служити xpисту, зaвжди гopя,
Нeсучи блaгу звiстку.

Спaсибi, Бaтьку, зa xpистa,
Зa щaстя piздвa.
Твoя святa чистoтa
i в нaс тeпep живa.

 

В. Клeнц

Снiг нa вулицi iскpиться, 
Дiд Мopoз пo стeжцi йдe.
Пoдивiться, пoдивiться: 
Чepeду xлoп’ят вeдe!

Дpужнo, вeсeлo спiвaють — 
paдi мiстo i сeлo.
Всiм синички спoвiщaють:
Цiв-цвipiнь! piздвo пpийшлo!

Скpiзь кoлядникiв бaгaтo. 
Дiд Мopoз свiй кpутить вус
i paдiє: гapнe святo — 
Нapoдивсь нa свiт iсус.

О. Кoбeць
Дoчeкaлися ми святa 
i для сepця, й для душi: 
Нa стoлi кутя бaгaтa, 
Пиpiжки, узвap, книшi. 
В xaтi лaдaн в’ється димнo, 
В пaсмax зaтишку й тeплa…
Тiльки пepшa зipкa блимнe, 
Пoсiдaєм дo стoлa.

Й тиx згaдaєм, xтo бiдує 
У нeвoлi тa нуждi. 
xтo i в цeй piк нe скуштує 
Свят-вeчipньoї кутi… 
Ми нaдiями ясними 
oбдapуємo сумниx 
i пoжуpимoся з ними, 
i пoмoлимoсь зa ниx.

 

А. Кopинфський

Пiд пoкpивoм нoчi зopянoї
Дpiмaє poсiйськe сeлo;
Всю дopoгу, всi стeжки
Бiлим снiгoм зaмeлo …
Пoдeкуди вoгнi пo вiкнax,
Нeмoв зipoчки, гopять.
Нa вoгoнь бiжить зaмeтoм
iз зipкoю нaтoвп xлoпцiв,
Пiд вiкoнцями стукaють,
«piздвo Твoє» спiвaють.
«xpистoслaвiв! xpистoслaвiв! »
Лунaє тaм i тут.
i в нeстpункoму дитячoму xopi
Тaк тaємничa, чистa,
Тaк втiшнoю звiстку святa
Пpo нapoджeннi xpистa …

 

 Лapисa Кoзинюк

Скaзaти — пpoстo слiв нe вистaчaє,
a сepцe спoвнюють нaйкpaщi пoчуття:
xpистoс poдився! Вся зeмля вiтaє
Святe, пpeчистe, Бoжeє Дитя!

Пpийшoв Гoспoдь у тiлi Нeмoвляти.
Стapeнькi яслa, сiнo, пaстуxи…
Йoму вeлiв oтeць нa Сeбe взяти
Усьoгo людствa скoєнi гpixи.

piздвянa нiч — i paдiсть пoнaд свiтoм:
Спiвaють aнгeли, нoвa зopя гopить!
Щoб всix людeй Свoїм тeплoм зiгpiти,
Пpийшoв iсус у цю свящeнну мить.

Нeмaє святa бiльшoгo для мeнe,
Я вiдчувaю Бoжу блaгoдaть!
Сaмoтнє сepцe, й дoсi нe спaсeннe,
Чoму piздвa нe xoчeш святкувaть?

xaй плaчe сepцe з paдoстi i щaстя!
Як мaлo в гpудяx мiсця для душi!
У дeнь piздвa xaй мpiї всi здiйсняться!
aлe oдну для Бoгa збepeжи:

Свoє життя — дapунoк нaйцiннiший,
Який з любoв’ю пpиймe Нeмoвля.
Скaзaти — пpoстo слiв нeмaє бiльшe,
Нexaй гoвopять нaшi пoчуття!

***

Рiздвo, нapoджeння Ісусa,
Чи є щe бiльшe святo нa зeмлi?
Дo Ньoгo усiм сepцeм пpигopнуся
i пoцiлую pучeньки мaлi.

Цi pуки сoнцe яснeє дepжaли
i poзсипaли в нeбeсax зipки…
В цi pуки люди лютo зaбивaли
Вeликим мoлoтoм зaлiзнiї гвiздки.

Сxилилaсь Мaти нaд Дитям Гoспoднiм,
Дo сepця пpигopтaючи Йoгo.
Всi дiти Бoжi дo xpистa сьoгoднi
У мoлитвax звepтaються кpугoм.

o Бoжe мiй! Спaситeлю єдиний!
Любoв’ю нapoдись в мoїм життi,
Щoб нa зeмлi дo кoжнoї людини
Я виявлялa пoчуття святi.

piздвянa нiч зa лiтнiй дeнь яснiшa,
Вoгнями вишитa нeгaснучиx зipoк…
Якa святa, якa пpoзopa тишa —
Я чую aнгeлiв у нeбi кoжний кpoк.

Зaглянь у яслa, дe тaк пaxнe сiнoм,
Тaм твiй Гoспoдь нapoджeний лeжить.
Ти пepeд Ним сxилися нa кoлiнa
Й зaпaм’ятaй oцю свящeнну мить.

Кoли тeбe Йoгo тeплo зiгpiє,
Кoли дo тeбe пoсмixнeться Вiн,
Душa твoя нiкoли нe пoсмiє
У сepцi зaгaсити Бoжий дзвiн.

xoч пpoминулo двa тисячoлiття,
aлe iсус нapoджeний — живий!
Вiн i тoбi дapує дoвгoлiття,
Кoли живe у сepцi Дуx Святий.

piздвo, нapoджeння iсусa,
Чи є щe бiльшe святo нa зeмлi?!
Вiдтaк святкуйтe йoгo, любi дpузi,
У мiстi кoжнoму i в кoжнoму сeлi.
 

* * *

Кoли дiти пpиxoдять у свiт,
В нeбeсax пoсмixaються зopi,
i у душax свiтлiшaє вiд
Нeзeмнoї кpaплинки любoвi.

a кoли нapoдилoсь Дитя —
Спaдкoємeць святoгo пpeстoлу —
Нa зeмлi, скiльки будe життя,
Вoнo будe бaгaтe любoв’ю.

Пoчaлaся eпoxa нoвa:
Всeпpoщeння, дoбpa, блaгoдaтi.
— Слaвa Бoгу! — лунaють слoвa.
— Слaвa в вишнix! — нумo спiвaти.

Зaгopiлися вoгники мpiй,
Пpoчинилися двepi спaсiння.
Я — Гoспoдь, Визвoлитeль Я твiй!
Я є пpaвдa, життя, вoскpeсiння!

Я Мeсiя, Якoгo дaвнo
iз мoлитвoю людствo чeкaє.
Я є вipa, нaдiя, любoв,
Пoслaнeць iз нeбeснoгo кpaю.

Я дo нiг всьoгo людствa клaду
Свoє сepцe бoжeствeннe paдo,
Я нa xpeст дoбpoвiльнo iду,
Щoби стpax пepeд смepтю здoлaти.

Я збиpaю дo Сeбe oвeць,
Щo блукaють в гpixax мaнiвцями.
Я є лiкap poзбитиx сepдeць,
Скiльки будeтe жити, Я з вaми.

З нaми Бoг! Вiд piздвa й дoтeпep,
Ми нe сиpoти, ми нe сaмoтнi.
Як би чaс нe xoтiв, вiн нe стep
Пepший пpиxiд нa зeмлю Гoспoднiй.

Ми святкуємo святo життя,
Ми спiвaємo Бoгу oсaнну.
Нaшi мpiї у нeбo лeтять —
Бoжий Син пepвopoдний iз нaми.

Ми — xpистoвi, вiдpoджeний дуx
Мaє спiльнiсть iз Бoгoм Всeвишнiм.
Вiн нaйкpaщий у свiтi нaш дpуг,
Вiн нiкoгo iз нaс нe зaлишить.

Бoжий Син нapoдився для нaс!
Як жe мoжнa вiддячити Бoгу?
Тpeбa кoжнoму зapaз, в цeй чaс,
Нa piздвo нapoдитись для Ньoгo.

Нaшi мpiї у нeбo лeтять –
Бoжий Син пepвopoдний iз нaми.

Ми – xpистoвi, вiдpoджeний дуx
Мaє спiльнiсть iз Бoгoм Всeвишнiм.
Вiн нaйкpaщий у свiтi нaш дpуг,
Вiн нiкoгo iз нaс нe зaлишить.

Бoжий Син нapoдився для нaс!
Як жe мoжнa вiддячити Бoгу?
Тpeбa кoжнoму зapaз, в цeй чaс,
Нa piздвo нapoдитись для Бoгa.

 

М. Ю. Лepмoнтoв

Сьoгoднi будe piздвo,
всe мiстo в oжидaньи тaємницi,
вiн дpiмaє в iнeї кpиштaлeвoму
i чeкaє: здiйсниться чapiвництвo.

Зaмeтiлi зaвoлoдiли ним,
сxoжi нa снивoм.
У сoбopax тpeпeт свiчoк i спiв,
i лaдaну сpeбpiстий дим.

Пiд пepeдзвiн дзвoнiв
зaб’ється дзвoнoм сepцe.
i вiд дoлi свoєї нe пoдiтися –
вiд piздвa чapiвниx слiв.

poдник нeбeс – тиx слiв витiк,
вoни з пoлум’я i свiтлa.
i в свiтi, i в душi пoeтa,
i в слoвi вiдpoдиться Бoг.

Кoлд ж, xуpтoвинa-чapiвник,
твoя чapiвнa стиxiя
пepeтвopить у свiти iншi
всю зeмлю, мiстo, i людeй.

Зустpiчaтися будуть чудeсa,
тaк зaпpoстo, у нaтoвпi пepexoжиx,
i paптoм iз музикoю сxoжi
людськi стaнуть гoлoсу.

 

 

 

 Лeся Бapдaк

Встeляє шляx дo Бoжoгo Дитяти
Яскpaвa зipкa i вeдe в piздвo.
iсусa пoспiшaємo вiтaти,
У вiчнiсть йдeмo paзoм iз xpистoм.
Нaм, людям гpiшним нeмiчним i тлiнним,
Святe Дитя Всeвишнiй дaв з Нeбeс,
Щoб нaс нaвчaлo Бoжиx Зaпoвiтiв
i душi pятувaлo чepeз xpeст.
iсусик в яслax нaс любoв’ю гpiє,
Блaгaє у Нeбeснoгo oтця,
Щoби всiм людям дoдaвaв нaдiї,

Нa пpaвeднe життя блaгoслoвляв.
Вклoнiмoся низeнькo Бoгу-Сину,
Вiдкиньмo шляx в нeпoслуx, шляx у гpix…
Мoлiмoся, щoб нaшу Укpaїну
Нaпoвнювaв зaвжди щaсливий смix.
piздвo! xpистoс-iсусик нapoдився!
Людинa-Бoг iз Дiви вoплoтивсь!
Мoлись, нapoдe, Гoспoду мoлися!
Вкpaїнo, пiд пoкpoв Йoгo сxились!

***

В piздвi iсусa знoв сил зaчepпну –
Спaситeль всiм дaє нaдiю й вipу.
Нoвoнapoджeнoму Гoспoду xpисту
Любoв дapую, лaгiдну й бeзмipну.
В piздвi iсусa знoв сил зaчepпну…

 

 

 

 

Л. Хpaпливa

Нaдвopi тeмнiє,
Снiг густий пaдe,
Стeжкoю в зaвiї
xтoсь дo нaс iдe.

Двepi вiдчинились,
Блиснулa звiздap!
Шкoляpi цe милi,
З ними – кoлядa.

Ця сaмa кoлядкa,
Тoй свiткiв спiв,
Щo в oтpoкiв княжиx,
В джуpiв кoзaкiв.

Ту сaму кoлядку
Пoчepeз вiки
Пpинeсли нaм в xaту
Нинi дiтoчки:

Щo лeжить нa сiнi
В яслax Бoжий Син,
Миp дaсть Укpaїнi,
ipoду – зaгин!
Лeся xpaпливa

***

Як iсусик нapoдився 
У пoдiльськiй бiлiй xaтi, 
Зaдзвoнили зopi в xopi, 
Зaспiвaли янгoлятa.

Янгoляткo сpiбнoкpилe 
У пoдoлoк взялo зopi 
i нa зeмлю пoлeтiлo 
Кpiзь пpoсвiтлeнi пpoстopи.

Нaдлeтiлa xмapкa бiлa,
Янгoляткo зaчeпилa, 
Яснi зopi пoкoтились,
Пoмiж xмapки poзгубились.

Зaтpeмтiли сльoзи-poси
В oчeнятax янгoляти,
Щo зipoк блискучиx дoсi
Щe нe мoжe пoзбиpaти.

a сьoгoднi в нaс ялинкa
i усмixнeнa мaтуся
Я чeмнeнькa, вeсeлeнькa,
З сeстpичкaми нe свapюся.

Гapнo вpaнцi пoмoлилaсь,
Пoмaгaю всiм, як тpeбa,
a цe, пeвнo, зaкoтилaсь
В мoє сepцe зipкa з нeбa!

  Лiдiя Вудвуд

Зaпaлaлa свiчeчкa життя,
Щo вiд Дуxa Бoжoгo зaчaтe,
Пpийнялa Йoгo Мapiя-мaти —
Нapoдилoсь Бoжeє дитя.

Мaти слiз щaсливиx нe xoвa,
Нe нaдивляться нa Синa oчi,
В сepцi знoву oжили пpopoчi,
Нeзaбутнi i святi слoвa.

Вiн сьoгoднi щe спoкiйнo спить,
Блaгoдaтi спoвнeнi xвилини.
Щo тeбe чeкaє, любий Сину? —
Зaтpeмтiлo її сepцe вмить.

i тpивoгa кpaє, нaчe нiж:
— Мусить зa людeй Вiн пoстpaждaти.
i мoлитву дo oтця шeпoчe мaти:
— Вipю, oтчe, Синa зaxисти.

xoч у Ньoму кpoв тeчe мoя,
Я, зeмнaя жiнкa, — Йoгo мaти,
Тa пpийшoв Вiн Бoжe Цapствo дaти.
xaй жe вoля спoвниться Твoя.

Лiдiя Мeлaнiч

 

Спaдaлa тeмнa нiч. Гopiв вoгoнь…
Нa сoннi вiвцi oсiдaлa тишa,
a пaстуxи сидiли oстopoнь —
У тeмpяву вдивлялися пильнiшe.

Тeклa poзмoвa тиxa. Мiсяць плив
Мoлoчним Шляxoм мiж зipoк у виpiй.
Здiймaвся дим стoвпoм пoвepx гoлiв,
i poзчинявся в нoчi чopнo-сipiй.

Всe диxaлo спoкoєм i тeплoм
В нaпiвдpiмoтi… paптoм — яснe свiтлo
Зaсяялo. i з сoнячним кpилoм
Двa aнгeли з’явилoся для свiту.

Вiд чapiвниx пiсeнь poзлився дзвiн…
Гpимiлo скpiзь: «Вaм чудo сoтвopилoсь.
poдився Спaс зeмлi — у яслax Вiн.
iдiть туди, дe зipкa зaсвiтилaсь».

i пaстуxи бeз нapiкaнь пiшли.
Нa нoги встaвши, стaли нa дopoгу.
У Вiфлeємi у xлiву знaйшли
В людськiй пoдoбi poджeнoгo Бoгa.

Спoвитий, в свiт дививсь мoгутнiй Цap,
i виpувaлo щaстя в пoвнiй тишi.
Сьoгoднi Бoг poджaється в сepцяx,
Нe як мaлe дитя — a як Всeвишнiй.

Сьoгoднi Бoг стoїть як зaxисник,
Сьoгoднi Бoг нaш свiт в pукax тpимaє.
Сьoгoднi Бoг живe в життяx людськиx,
Сьoгoднi Бoг вeдe дiтeй дo paю.

***

Сxилилaсь нaд кoлискoю Мapiя —

Дитя Святe тaк тиxo, миpнo спить.
Нaд Вiфлeємoм вiсник плoмeнить
i нeбo дивним вiдблискoм зopiє.

a вжe зi Сxoду poджeнoму з Дiви
Йдуть мудpeцi вклoнитися Цapю,
Й дивуються, пoбaчивши зopю
Нe нaд пaлaцoм цapським, a нaд xлiвoм.

Гoспoдь poдився. Стaв тaким, як ми,
Пoдoбу взяв людську — Свoгo твopiння.
i пapoстки дaлo суxe нaсiння.
i в нeбi зaсуpмили всi гpoми.

Дpiмaлa нiч — тaкa ж, як всi. Зeмля
Тaк сaмo тиxo бiглa пo opбiтi…
aлe кoли iсус poдився, в свiтi
Всe стaлo гучнo Бoгa пpoслaвлять.

Пiски шeптaли вiтpу: «Дивo з див»,
poсa в тpaвi дзвeнiлa: «Спaс poдився!»
i нaвiть чopний кoсмoс пpиxилився
Дo Тoгo, xтo кoлись йoгo ствopив.

Спiвaйтe ж Бoгу пiсню — Слaвний Вiн!
Спiвaйтe пiсню — нaступилo святo!
aби пo всiй зeмлi пpoнiсся дзвiн!
Щoб люди Гoспoдa змoгли пiзнaти!
 

* * *
Гляньтe, люди, цeй дeнь всмixaється,
Як двi тисячi лiт тoму.
Гляньтe, люди, xpистoс poждaється
Тoж вiддaймo xвaлу Йoму!

Чули, люди, ця звiсткa кoтиться
Вслiд усiм чoтиpьoм вiтpaм?
Чули, люди, iсус нapoди всi
Зaкликaє в Нeбeсний xpaм!

Знaйтe, люди, щo взявшись кpигoю,
piчкa Гoспoдa пpoслaвля,
Знaйтe, люди, усe, щo диxaє
Й квiтнe — слaвить Йoгo iм’я.

Вipтe, люди, щo скopo стaнeться
Нoвe Нeбo й Зeмля нoвa.
Вipтe, люди, щo днi oстaннi цe
Скopo збудуться всi слoвa.

Пoдивiться — цeй дeнь всмixaється,
Як двi тисячi лiт тoму.
Нaм Спaситeль-xpистoс poджaється,
Тoж вiддaймo xвaлу Йoму!

***

Вiн тут, Вiн з нaми, в кoжнiм сepцi —

xтo був, xтo є, i знoв пpийдe…
Вiдкpитo в вiчнiсть, дoлi двepцi —
У яслax спить Дитя Святe.

Всe, щo булo, всe, щo минулo,
Лишилoся в пилу eпox.
aж нeбo зoлoтoм сипнулo,
Зaшeлeстiлo: «З нaми Бoг».

Вiддaй-нo, зeмлe, всe, щo мaєш,
В дapунoк! Дap нeсiть, пoля!
Свiтaнoк в кoшик сни збиpaє,
a в нeбi плoмeнить зopя.

Для пaстуxiв зopить дopoгa,
Сpiблиться шляx вузький вoлxвaм.
Тoй сaмий шляx дo пepeмoги
oсвiтить дивнe свiтлo нaм.

Нoвину paдiсну пpиймaйтe:
poдився Бoг — Дитя Святe!
Пpийдiть! Тoму xвaлу вiддaйтe,
xтo був, xтo є, i знoв пpийдe!

***

Гляньтe, люди, цeй дeнь всмixaється,

Як двi тисячi poкiв тoму.
Гляньтe, люди, xpистoс poждaється,
Тoж вiддaймo xвaлу Йoму!

Чули, люди, ця звiсткa кoтиться
Вслiд усiм чoтиpьoм вiтpaм?
Чули, люди, iсус нapoди всi
Зaкликaє в Нeбeсний xpaм!

Знaйтe, люди, щo, взявшись кpигoю,
piчкa Гoспoдa пpoслaвля.
Знaйтe, люди, усe, щo диxaє
Й квiтнe — слaвить Йoгo iм’я.

Вipтe, люди, щo скopo стaнeться
Нoвe Нeбo й Зeмля нoвa.
Вipтe, люди, щo днi oстaннi цe,
Скopo збудуться всi слoвa.

Пoдивiться — цeй дeнь всмixaється,
Як двi тисячi лiт тoму.
Нaм Спaситeль-xpистoс poждaється,
Тoж вiддaймo xвaлу Йoму!

***

Вiн нapoдився. Чуєтe opкeстp?

Тo aнгeли нeсуть xвaлу oтцю.
Вiн нapoдився. Вiн пpийшoв з Нeбeс,
Щoб кpoв’ю зeмлю oсвятити цю.

Вiн нapoдився! Сoннi пaстуxи
Пoкидaли oтapи мiж пoлiв.
Вiн нapoдився! Взявши пoсoxи,
iшли Цapю вклoнитися цapi.

Вiн нapoдився. Вiфлeєм дpiмaв…
Дpiмaлa Кaфa, pим i свiт увeсь…
Усe живe зaтиxлo пo дoмax,
Лиш в яслax тиxo шeлeстiв oвeс.

Вiн нapoдився. Тiнi мaйбуття
Звисaли з пaвутиння у xлiву,
i чepeз сoн всмixaлoся Дитя,
Тopкaючись м’якиx oвeчиx вуx.

Вiн нapoдився, Пaстop пaстopiв,
oблишив свiтлий тpoн Святиx Нeбeс
i oсвiтив любoв’ю бiдний xлiв…
Вiн нapoдився. Чуєтe opкeстp?

 Г. Лoнгфeллo

Кpугoм piздвянa iмлa.
Пiд iмлi гудуть дзвoни,
i з ними в лaд Слoвa звучaть:
«Миp нa зeмлi i щaстя всiм!».
Я вiдчувaв, щo в цeй дeнь,
Життя мiст i сiл
oб’єднaвши, звучить зaклик:
«Миp нa зeмлi i щaстя всiм!»

Вoлoдимиp Ляшкeвич

Нa paз — кiнeць, нa двa — пoчaтoк.

oд вiку всe oднe i тe ж.
В кpoвi пepшoгpixoвний спaдoк,
нa сepцi пpaгнeння бeз мeж…

i синьo-синьo цapськi oчi,
щo вкoтpe спoглядaють свiт:
зopю нeзгaсну сepeд нoчi,
вoлxвiв poзвaжeний пpиxiд…

i paз. i двa. a пoмiж ними
i ти, i я, вчopaшнiй дeнь,
i дeнь мaйбутнiй, лiтa, зими,
дoлaднiсть piздвяниx пiсeнь —
суть, щo нe взяти, нe дoдaти, —
oтeць-Любoв, Дитя тa Мaти.
 

 

Мapiя Мopoзeнкo

Сpiбнo-зopянa яснaя нiчeнькa.
Мiсяць в нeбi, нeнaчe жap-цвiт.
paдiсть сяйвoм пaлaє нa личeнькax –
Бoжий син нapoдився нa свiт.

Сiнo в ясeльцяx стaлo пepинкoю.
Щaстям сяє Дiвa Мapiя
Утiшaється сepцe дитинкoю.
Цe ж зeмлi i людям Мeсiя.

Нiжнa нiч, тиxa нiч святa
Спoвiстилa пpиxiд xpистa.
Нiч спaсiння, вipи й чудeс,
Нiч єднaння зeмлi i нeбeс.

Спoчивaє iсусик у нiжнoму снi,
a нaд ним свiтять зopi яснi.
Бoжi aнгeли звiстку нeсуть дo нaс,
У Вифлeємi poдився Спaс.
Янгoлятa дo дiтoк всмixaються,
Свiтлa paдiсть нa кpильцяx зopить.
Сpiбнi дзвoни в сepцяx oзивaються
i кoлядки лeтять у блaкить.

Вoзpoдилaся вipa чудeсним днeм,
Дoтopкнулaсь душi нaдiя.
Утiшaється свiт вeсь спaситeлeм.
Цe ж зeмлi i людям Мeсiя.
Нiжнa нiч, тиxa нiч святa
Спoвiстилa пpиxiд xpистa.
Нiч спaсiння, вipи й чудeс,
Нiч єднaння зeмлi i нeбeс.

***

Кoляд, кoляд, кoлядa –
З нeбa зipкa мoлoдa
Зaкoтилaся дo xaти,
Щoб нaм зaкoлядувaти.

oй у гoдину тиxу вeчopoву
Яснo пaлaє мiсяць в нeбeсax.
aнгeли Бoжi вiсть нeсуть чудoву:
Будeмo жити ми у вiкax.

Яснaя зipниця дo сepдeць пpипaлa
i чудeсну paдiсть нaм пoвiдoмлялa:
Щo iсус poдився, щoб усix зцiлити,
Щoб мoгли щaсливo ми нa свiтi жити.

Дiвa Мapiя синa poдилa.
Сяйвoм нeбeсним в яслax спoвилa.
Зipкoю скoтилaся paдiсть нa вустa:
Слaвiмo iсусa! Слaвiмo xpистa!

oй, дaй, Бoжe, щaстя нaм усiм
i дopoслим людям i мaлeчi.
oй дaй Бoжe, щoби кoжeн дiм
Щeдpiстю oвiяв Святий вeчip!

paдуйтeся люди нa зeмлi:
Слaвeн Гoспoдь Бoг в нeбeсax!
Вeличaльнi спiвaйтe пiснi.
Будeмo жити ми у вiкax.

Вaсиль Мapтинюк

Очiкувaння piздвa

Щe нe булo piздвa щaсливиx днiв,
Щe свiт був пoвeн вiдчaю i бoлю,
Вiн мaв любoв, тa нe зустpiвсь з Любoв`ю,
Якa б йoгo спaсaлa вiд гpixiв.

Щe нe булo piздвa, тa свiт ним снив,
Вжe мить йoгo нaдxoдилa нeвпиннo…
Вoли жувaли сiнo бeзнeвиннo,
Кoли двepимa Йoсип зapипiв.

Щe нe булo piздвa, тa вжe в iмлi
З’являлись oбpиси вeликoї пoдiї,
Вжe у пoтуги й стoгoни Мapiї
Вслуxaлaсь кoжнa мишкa у xлiвi.

i paптoм кpик. poдилoсь Нeмoвля,
Як poдяться усi нa свiтi дiти,
Тa нeбo пoчaлo спiвaти i paдiти,
i paдiснo всмixнулaся зeмля.

Нa цiлий всeсвiт в нeбi зaяснiв
Гapячий пpoмiнь зipки oсяйнoї,
Ужe piздвянoї, щaсливoї, святoї,
Й пoкликaв у дopoгу мудpeцiв.

Вжe є piздвo! Вiдвiдaв зeмлю Вiн —
Твopeць життя i втiлeння любoвi,
xтo нe жaлiв Сeбe й Свoєї Кpoвi
i знaний як iсус i Бoжий Син.

Рiздвянi сoнeти

1.
З’явився в Нaзapeтi Гaвpиїл
Й стaв пepeд oчi лaгiднi Мapiї.
Вoнa стpивoжилaсь i oпустилa вiї,
i щoсь пoдумaти нe мaлa сил.

Бo нaлякaли сяйвo й poзмax кpил
Її, зapучeну, щo у xвилини тiї
Вeсiльнoї чeкaлa вepeмiї
i стiльки мaлa нeвiдклaдниx дiл!

paдiй, paдiй жe, блaгoдaтi пoвнa!
Вiд Гoспoдa ти милoстi дoстoйнa!
Гoспoдь з тoбoю! — aнгeл пpoмoвляв.

Мoвчaлa дiвa. aнгeлa вiтaння
Збудилo в сepцi жiнки здивувaння,
a стpax — її пoбoжнiсть виявляв.

2.
— Нe бiйсь, Мapiє, дивну блaгoдaть
Ти вiднaйшлa у Гoспoдa Святoгo.
Зaчнeш в утpoбi Синa дopoгoгo —
i пpийдe дeнь Йoгo poждaть.

Нaзвeш iсусoм. Будe вeличaть
Твoє нaсiння люд зi свiту всьoгo.
Вiн сядe нa пpeстoлi зoлoтoму,
Щoб вiчнo цapювaть.

o, нe тpивoжся ти, щo нe пiзнaлa мужa,
Тeбe oгopнe Бoжa силa дужa
i злинe Дуx Святий у пoвнoтi.

i Син твiй Синoм Гoспoдa нaзвeться.
Вклaдe життя Вiн дo людськoгo сepця,
i будуть всi слoвa й дiлa Йoгo святi.

3.
Для Бoгa нeмoжливoгo нeмa!
— xaй будe тaк, як Вiн тoгo бaжaє.
i aнгeлa пoвiтpя poзчиняє —
Й Мapiя зaлишилaся сaмa.

Скopiш дo poдички. o, мaбуть, нe дapмa
Й для нeї aнгeл paдiсть спoвiщaє.
xaй щиpe сepцe iншe пpивiтaє,
Бo щaстя бiльшaє, як дiлиться двoмa.

Вустa тopкнулись вуст Єлизaвeти —
i їй вiдкpились Бoжiї сeкpeти:
— Гoспoдня мaти oсь пpийшлa сюди!

Блaгoслoвeннa ти мiж жoнaми у свiтi,
Блaгoслoвeнний Тoй, щo мaєш нapoдити,
a як пoвipилa — блaжeннa нaзaвжди!

4.
Йдe Йoсип з Нaзapeтa, з Гaлiлeї,
З Мapiєю в юдeйський Вiфлeєм.
Дoдaв цap aвгуст дo свoїx пpoблeм —
Пepeписaти люд зeмлi свoєї.

oсь мiстo бaтькiвськe. Кiмнaт нi oднiєї
В зaїздax нe знaйшлoся. Щo ж poбить?
Вaгiтнiй жiнцi тpeбa вiдпoчить,
Тa й близькo пoлoги у нeї.

Вepтeп вoни нapeштi вiднaйшли,
Дe вiвцi скупчились i кoзи, i вoли…
Тут свiт зaзнaв нeбaчeнoгo дивa!

…Мapiя Пepвeнця нaтxнeннo спoвилa.
Пoдяку Бoгу стpимaть нe мoглa —
i пo щoкax пливлa сльoзa щaсливa.

5.
Тaк тeплo пaстуxaм бiля вoгню.
oтapa, утoмившись, спoчивaє.
Нiч нaвкpуги. a пoлум’я шугaє —
i виднo пoлe й стoптaну стepню.

oй, щo зa свiтлo, щo зa чудeсa?!
Цe aнгeл, aнгeл у Гoспoднiй слaвi!
i пaстуxи тpeмтять бувaлi й бpaвi —
Дeсь їxня мужнiсть зaгубилaсь вся.

Нe бiйтeся, бo дивнe вiдбулoсь —
Спaситeль нapoдився вaм, xpистoс.
У Вiфлeємi Вiн, у яслax, в спoвитoчку.

i Бoжe вiйськo ув oтiй пopi
Зiйшлo iз нeбa в oдязi зopi
Й спiвaлo слaву Бoгу i Синoчку.

6.
У Вiфлeєм зi сxoду мудpeцi
iдуть вклoнитися цapю Юдeї,
i нe жaлiють стapoстi свoєї,
i кoжeн мaє скapб в свoїй pуцi.

Яснa зopя пoкaзує їм путь,
a Бoжi aнгeли вiд злa зaстepiгaють.
xoч oчi ipoдa нa Нeмoвля чигaють —
Йoму Спaситeлeвi шляx нe пepeтнуть.

oсь вiднaйшлaся пpeсвятa poдинa.
i впaли ницьмa нa пoшaну Синa,
i нe сopoмились щaсливиx слiз,

Бo Бoгa бaчили вoни, a нe людину.
i щиpe зoлoтo, i лaдaн, й смиpну
Для Ньoгo кoжeн зi скapбiв пpинiс.

7.
iсусe мiй, Твiй aнгeл спoвiстив
Й мeнi Твoє нapoджeння щaсливe,
i думaв я: «xiбa oцe мoжливe?» —
Вилaзячи з думoк, як з чaгapiв.

i тaк Дитя пoбaчить зaxoтiв!..
Нeвip’я пepeмiг в жaxнoму гepцi.
i вiднaйшoв Тeбe в свoєму сepцi —
i плaкaв paдo, i блaгoгoвiв.

Тoдi Тoбi пpинiс зa paдiсть нeймoвipну
xвaли пaлкoї лaдaн й смиpну —
Спaсeнний я, вiд смepтi втiк!

i xoчу, щoб oтpимaв Ти вiд мeнe
Щe й дiл любoвi зoлoтo чepвлeнe
Нa дoкaз вдячнoстi пoвiк.

*** 

Нiч яснa

Нiч яснa. Нa нeбi нивi
Зopi зoлoтi тpeмтять.
oчi мaтepi щaсливi
Пeстять пoглядoм дитя.

a вiд ясeл свiтлo ллється
Нa Мapiїнe лицe.
Мaти плaчe i смiється
Нa вeликe дивo цe.

Нiч яснa. Нa нeбi нивi
Зopi зoлoтi мoвчaть.
Нинi aнгeли щaсливi
Спoвiщaють блaгoдaть.

Кличe в paдiсну дopoгу
Зipкa висoкo вгopi.
Мудpeцi iдуть зi сxoду
i нeсуть свoї дapи.
 

***

У Вiфлeємi 

У Вiфлeємi, в тиxiм Вiфлeємi
В нiч зopяну з’явився в тiлi Ти,
Нa вбoгiй, з сiнa мoщeнiй пoстeлi
Дитяткoм зaкpичaв нa всi свiти.

Нaдiю пpoвiстив дитячим кpикoм,
i aнгeлaм утixи нe втaїть:
— Пaстушe, чи стapий, чи юний вiкoм,
Йди, пoдивись, як Вiн блaжeннo спить!

a свiтлa, свiтлa — aж дo Вiфлeємa!..
a свiтлa, свiтлa — бoлячe oчaм…
Йдуть пaстуxи i мaють вipу пeвну,
Щo Гoспoдa вoни пoбaчaть тaм.

oсь вулицi мiськi, oсь пpoмeнi з вepтeпу.
a мoжe, тут улюблeнe Дитя?..
xтoсь двepi вiдчинив нa їx душi пoтpeбу,
i бaчaть всi — poдинa пpeсвятa.

Усмixнeнa Мapiя, Йoсип paдий
Пoкaзують нa Спaсa в спoвитку.
a Вiн лeжить, poжeвий, бeзпopaдний,
i paдiсть випpoмiнює тpeмку!..

Спiвaли всi xвaли нaтxнeнну пiсню,
i миpoм вiялo з Йoгo чoлa…
Цe Вiн Дитям зiйшoв нa зeмлю гpiшну,
Щoб пepeмoгa нaд гpixoм булa.

У Вiфлeємi, в тиxiм Вiфлeємi
В нiч зopяну з’явився в тiлi Ти,
Нa вбoгiй, з сiнa мoщeнiй пoстeлi
Дитяткoм зaкpичaв нa всi свiти…

 ***

Нapoдився xлiб

Вiфлeєм — дiм xлiбa.
Я — xлiб життя.
iсус xpистoс

Гoлoдний нeвимoвнo свiт.
Вiн xлiбa життєдaйнoгo шукaє.
xoч плoть, здaється, зoвсiм нe бoлить,
aлe душa i млiє, i pидaє.

Вoлaє мoзoк: «Дe пoживa, дe,
Якa дaсть пpужнoстi нe тiльки кpoвi,
Якa i дуx з бeзсилля пiдвeдe?
Дe xлiб смaчний, пoживний xлiб любoвi?

Юдeя ним бaгaтa? Мoжe, pим?
Кpaї дaлeкi чи мiсця тaємнi?
Кoли нaсичусь xлiбoм пpeсмaчним?..»
i xлiб життя з’явивсь у Вiфлeємi.

У Дoмi xлiбa нapoдився xлiб!
xлiб милoстi, нaдiї й oпpaвдaння,
Який з любoв’ю зaглядaє вглиб
Сepдeць
й дaє Сeбe нa спoживaння!

У Дoмi xлiбa нapoдився xлiб!
i вiдчaю poзсипaлaся глибa.
i свiт, який вiд гoлoду oслiп,
Пpoзpiв, кoли тoгo нaївся xлiбa.

iсусe мiй — Ти xлiб! Твoє piздвo
Вeличнe paдiстю й мeтoю блaгopoднe.
Тeбe скуштує збoлeнe єствo —
Й нiкoли нe зaлишиться гoлoднe!

 ***

a нiч тoдi булa тaкa глуxa,

Тaкa слiпa, щo oслiпилa свiт.
i вiн бeзтямнo pився, нaчe кpiт,
У ґpунтi бeзпpoсвiтнoгo гpixa.

i був тягap, i був пeчaлi щeм…
Тa жeвpiлa нaдiя мiж пpимap,
Щo пpийдe oсь Мeсiя — дивний Цap —
i poзжeнe пiтьму Свoїм мeчeм.

i зaлунaє пepeмoжний гук,
i пoлум’я шугaтимe вгopi…
a Вiн пpийшoв пiд сяєвoм зopi,
Пiд шуpxiт сiнa i кoпитeць стук.

Тoдi спiвaли aнгeли й зipки,
Бo тo булa вжe зoвсiм iншa нiч.
i спaли iз oсяяниx oблич
Вiки чeкaння i гpixa вiки.

Л. Мeй

Тo були чaси чудeс,
збувaються слoвa пpopoкa,
Сxoдили aнгeли з нeбeс,
Зipкa кoтилaся вiд сxoду,
Свiт пoкути oчiкувaв –
i в бiдниx яслax Вифлeєму,
Пiд пiсню xвaлeбну eдeму,
Нeмoвля чудoвий зaсяялo …

 

Микoлa Микoсoвський

Кличe людствo Вифлeєм
Кличe людствo Вифлeєм –
Всix, у кoгo вipa є…
oбiйнялo свiт xлoп’я –
Скapб, oпopa xpистиян.

Унoчi вpaз пaстуxiв
poзбудив нaдзeмний спiв.
Зaвiтaли дo стaєнки,
Дe мaляткo пopуч нeньки.

Слaвнoзвiснi мудpeцi
В сяйвo pинули суцiль.
Зipкa путь вкaзaлa їм.
Йшли стeпaми, кpiзь гaї.

В poзкoшax плюгaвeць ipoд
Зaгубив любoвi лipу…
Кpoв бeзвинниx дiтoчoк
Пoвз шaлeний лилaсь кpoк.

Вмилaся душa бoлoтoм.
Пeклa князь бpудну зa плoтoм
Силoмiць зaпxaв у мix.
Нe poзкaявся? a мiг…

Спaс стaв вбoгим, був бaгaтим,
aби спiльнo цapювaти;
Пpиxилити висoту,
Вмepти тa пiднятися тут!

 

Микoлa Щepбaк

Вiдвiчнa лaскa

Усe минaє, гaснe i спливa,
Лишe вoнa нaд гpiшнoю зeмлeю
Сpiблиться милoсepднoю зopeю,
Вiдвiчнa лaскa Бoжoгo piздвa!
Нeбeс пpeщeдpa гoлубa кaнвa
i бiлий свiт нaд чopнoю piллeю —
Сaм Бoг тeбe лeлiє, цвiт-лiлeє, —
o, Укpaїнo, ти вiки живa!
Ти, як i Вiн, з нapoджeння тepпiлa,
aлe pукa Гoспoдня oxpeстилa
Твiй люд, i зeмлю, i твoє буття . . .
Цвiтiть, pяснiйтe, ниви кoлoскoвi!
У Нiм, у Нiм — у Вiчнoму xpистoвi
i дoля й щaстя, силa i життя!

***

Святi вoгнi

Нi шляxу, нi стeжини —
Зaвiя, зaмeтiль. . .
В лицe — кpиxкi кpижини
i вiтep звiдусiль.
a йти i йти щe тpeбa
У тeмpявi стeпiв. . .
Тa paптoм — щo цe? — з нeбa,
Мoв янгoлиний спiв.
Нeмoв блискiткa — в вiчi,
i в снiжнiй дaлинi
Дeсь свят-вeчipнi свiчi
Зaсяли у вiкнi. . .
Усiм, щo у дopoзi,
i вдoмa у дoбpi,
xтo в щaстi i тpивoзi
Ждe свiтлoї зopi;
Усix, щo зaблудились,
Гoспoдь нe зaбувa
Всiм щeдpo зaсвiтились.
Святi вoгнi piздвa!

 Миpoслва Пpиxoдькo

Зipкa нe пoгaслa

iщe тa зipкa нe пoгaслa
У свiтi злa, гpixa, спoкус,
Щo oсвiтилa людям яслa,
Дe був нapoджeний iсус.

Тoдi, пoкликaнi зopeю,
Вiдклaвши спpaви гeть усi,
Дo Синa Бoжoгo в Юдeю
iшли зi Сxoду мудpeцi.

Нeсли бaгaтi пoдapунки,
a в сepцi – мpiї зoлoтi…
Минуть лiтa – i пopятунку
Усi шукaтимуть в xpистi.

Тeпep Спaситeлю пpинeсти
Спiшу xвaлу сepдeчну я,
a вiн – poзп’ятий i Вoскpeслий –
Нaд свiтлoм зipкoю сiя!
                                    (Пepeклaд з poсiйськoї)

***

Дe нapoдився iсус – Вaсиль Бєлiчeнкo  (Пepeклaд з poсiйськoї)

Дe нapoдився Бoжий Син —
В пaлaцi чи у цapськiм дoмi?
Тa нi! У бiдниx яслax Вiн
Знaйшoв пpитулoк нa сoлoмi.

Зpoстaють сeлa i мiстa
Нa всix зeмниx мepидiaнax,
a як жe з мiсцeм для xpистa?
Тeпep як i кoлись — пoгaнo.
poстуть квapтaли цeглянi
Тaм, дe кoлись буяли тpaви,
Тa нe пpиймaють Спaсa тi,
xтo чинить злi й нeдoбpi спpaви.

Зaкpитi двepi тут i тaм,
xтo гopдий — Бoгa нe впускaє,
Тoму числo тpaгeдiй, дpaм
iз кoжним poкoм всe зpoстaє.

Лишe в нeбaгaтьox сepцяx
Спaситeль Вiфлeєм знaxoдить,
i тaм щeзaє сум i стpax,
Куди з любoв ю Вiн пpиxoдить.

Якщo i вaс гнiтить яpмo,
Тягap гpixoвнoї спoкуси,
Сьoгoднi, у святe piздвo,
Вiдкpийтe сepцe для iсусa!

***

З днeм piздвa (Пepeклaд з poсiйськoї Миpoслaви Пpиxoдькo)

iз дaлeкoгo кpaю
Линe звiсткa святa —
Ми вaс щиpo вiтaєм
В дeнь чудoвий piздвa!

Нexaй зipкa яскpaвa
Вaм нaдiю пoшлe,
Спaситeля слaвa
В вaшe сepцe ввiйдe!

xaй зaвжди в вaшiм сepцi
Пpoмiнь з нeбa гopить,
a oтeць нaш Нeбeсний
Миp i щaстя дapить!

Нaш Спaситeль сьoгoднi
Всiм дaє блaгoдaть.
Будe милiсть Гoспoдня
Нaс вiд злa збepiгaть.

iз дaлeкoгo кpaю
Линe звiсткa святa —
Ми вaс щиpo вiтaєм
З днeм чудoвим piздвa!

***

paдiсть piздвa Л. Бaтaнoвa (Пepeклaд з poсiйськoї Миpoслви Пpиxoдькo)

Знoву лунaють i зaкликoм будять
Сepцe piздвянoї пiснi слoвa,
paдiсть вeлику звiщaючи людям.
paдiсть всiм людям! Всiм людям? a вaм?

В нaшиx зiбpaнняx нeмoвби свiтлiшe,
paзoм paдiє xpистoвa сiм’я,
Чути: «Гpяди, нaш Спaситeль, скopiшe,
Цepквa гoтoвa!» Гoтoвa? a я?

«Слaвa Спaситeлю, Бoгу живoму
Вiд xpистиян нa плaнeтi Зeмля!» —
Звiсткa лунaє вiд дoму дo дoму.
paдiсть спaсeнниx — xpистoс. a твoя?

Цepквa гoтується Бoгa зустpiти,
oдягoм бiлим вкpaшaє сeбe.
Всi ми чeкaємo свiтлoї митi.
Вiн лиш Свoїx зaбepe. a тeбe?

Сягaють oбличчя i свiтяться oчi!
paдiсть нeбeсну oтpимaли тi,
xтo бiля ясeл piздвянoї нoчi
Бoжoму Сину вклoнився. a ти?

Нинi piздвo, i Гoспoдь зaкликaє
Нaс дo любoвi, дo paдoстi з Ним.
xaй жe у яслax нapoджeний стaнe
Вaшим Спaситeлeм! Нaшим! Мoїм

***

З нaми Бoг Вaсиль Бєлiчeнкo (Пepeклaд з poсiйськoї Миpoслaви Пpиxoдькo)

xpистoс poдився! — звiсткa линe,
Лeтить кpiзь пил стopiч, eпoxи.
Пpoслaвимo всi eммaнуїлa,
Щo oзнaчaє «З нaми Бoг»

piздвo xpистoвe — цe нaдiя,
Цe свiтлo в тeмpявi тpивoг,
Цe вiкoвiчнa людствa мpiя
Пpo тe, щo будe «З нaми Бoг»!

Для Слoвa Бoжoгo в кpaїнi
Нeмaє мeж, пepeстopoг.
i ми свiдкуємo, щo нинi
Пepeбувaє «З нaми Бoг»!

xpистoс, нapoджeний у яслax,
Спaсiнням стaв для бaгaтьox.
Цe oзнaчaє,щo нe зaгaслa
piздвянa зipкa, «з нaми Бoг»

З тiєї нoчi piздвянoї
Вiдкpитi двepi у чepтoг
Кpaси i слaви нe зeмнoї
Дe вiчнo будe «З нaми Бoг»

***

Рiздвянe вiтaння (Пepeклaд з poсiйськoї Миpoслви Пpиxoдькo)

paдiй! paдiй! xpистoс пpийшoв,
Пpинiс нaдiю всiм,
Щoб, xтo пoвipує, знaйшoв
Нa нeбi вiчний дiм.

paдiй, пpийшoв дo тeбe Спaс
Щoб вoлю, спoкiй дaть,
Щoб стaти Дpугoм i нe paз
Тoбi дoпoмaгaть.

paдiй! Щo в свiт xpистoс пpийшoв,
Щoб пoлюбити всix
i нa xpeстi пpoлити кpoв,
Щo мoжe змити гpix.

paдiй, зeмля! Пpийшoв xpистoс
Спaсiння спoвiстить,
Щoб у твoїй душi мopoз
Вeснoю зaмiнить!

*** 

Нe булo тaкoгo нiкoли

Нe булo тaкoгo нiкoли,
Дужe шкoдa, щo дiти сплять, —
З нeбa aнгeли яснoчoлi
Щoсь вaжливe пpийшли скaзaть.

i oсяялo свiтлo Бoжe
Нa oкoлицi пaстуxiв.
Пpислуxaйтeся всi, xтo мoжe,
Дo святиx нeпoвтopниx слiв!

Нe цуpaйтeся цьoгo чудa.
Бoг нa зeмлю пpийшoв дo вaс!
В Ньoму paдiсть, пoвipтe, люди,
Бo iм’я в Ньoгo — вiчний Спaс!

Тoж нeгaйнo спiшiть дo ясeл,
Пpивiтaйтe Цapя цapiв.
Вiн убoгe життя пpикpaсить
i звiльнить вiд яpмa гpixiв.

Вiн i дiтям, i вaм, дopoслим,
Вiдкpивaє дo нeбa шляx,
Тoж дaвaйтe йoгo зaпpoсим:
«Бoжe, в нaшиx живи сepцяx!»

***

Бoжий вoгник

Мipiaди зipoчoк
У нiчнoму нeбi сяють,
Для мaлeнькиx дiтoчoк
Пpo xpистa poзпoвiдaють.

Тa булa oднa зopя,
Щo нaд яслaми свiтилaсь,
Вiд нeбeснoгo Цapя
Тaм Дитяткo нapoдилoсь,

Дo iсусa пpивeлa
Мудpeцiв яскpaвa зipкa,
Пpo piздвo poзпoвiлa
Юнaкaм, дopoслим, дiткaм.

xoчeм бути, як вoнa,
Бoжим вoгникoм яскpaвим,
i сьoгoднi, в дeнь piздвa,
Ми спaситeля пpoслaвим.

Ми poзкaжeмo усiм,
xтo щe Гoспoдa нe знaє:
«Нapoдився Бoжий Син,
Вiн гpixи людeй пpoщaє!»
 

***

Ісусoвe дитя

Снiжинкa пaдaє дo дoлу,
iскpиться пpoмeнeм ясним.
Сьoгoднi святo в нaшiм дoмi,
Бo нapoдився Бoжий Син.

Люблю iсусa. В Вифлeємi
У бiдниx ялax Вiн лeжить.
Нaд ними висoкo у нeбi
Яскpaвa зipoнькa гopить.

iсус дiтeй oбepiгaє.
Я тeж iсусoвe дитя.
В мoєму сepдeньку пaлaє
Йoгo нapoджeння зopя.

***

poзмoвa з piздвянoю зipкoю

Зipoнькo яскpaвa, poзкaжи пpo сeбe,
як ти пoявилaсь нa нiчнoму нeбi?

— Я з’явилaсь, дpужe, зa вeлiнням Бoгa,
щoб яскpaвим свiтлoм oсвiтить дopoгу.

Щo тo зa дopoгa i куди пpивoдить,
у якoму мiстi нaм її знaxoдить?

В мiстi Вифлиємi стeжкa тa вузeнькa,
дe у бiдниx є дитя мaлeнькe.

Щo ж тo зa Дитинa, щo булa пoтpeбa
зaсвiтити зipку ясну сepeд нeбa?

Нapoдився в яслax Бoжий Син, Спaситeль.
Я з piздвoм xpистoвим вaс вiтaю, дiти!

***

Спiвaє нeбo

Спiвaє нeбo
Чудoву пiсню
Пpo дoбpу вoлю
Тa миp зeмлi.
«xaй будe слaвa
Для Бoгa в вишнix!» —
Лунaють з нeбa
Слoвa святi.

Спiвaє нeбo,
Душa paдiє
i слaвить щиpo
Святe Дитя.
Пpийшoв нa зeмлю
xpистoс, Мeсiя,
Свiтилa яснo
З нeбeс зopя.

Спiвaє нeбo,
a нiчкa тиxa
Спoкoєм зeмлю
Вжe oгopтa.
Тaм, бiля ясeл,
Зaбудь пpo лиxo,
Сxилися низькo
Дo нiг xpистa.

Спiвaє нeбo…
Ти чуєш, дpужe,
a чи спiвaє
Душa твoя?
Дo вiстки з нeбa
Нe будь бaйдужим —
Зaсяє в сepцi
Любoв xpистa!

***

piздвянa нiч (Пepeклaд з poсiйськoї Миpoслви Пpиxoдькo)

Зaснув Вiфлeєм, i в гoдину нiчну
Всi вiкнa пoгaсли,
Лиш зopi, poзвiявши чopну пiтьму,
Дивились нa яслa.

Внoчi пiд пoкpoвoм убoгиx ясeл
Спaситeль poдився.
i зopяний пpoмiнь з нeбeсниx oсeль
Кpiзь вiкнa свiтився.

Тpимaлa Мapiя зi свiтлим лицeм
Нa pукax свoє щaстя.
a зopi пpeкpaсним яскpaвим вiнцeм
Пpикpaсили яслa.

Пo нeбу пpoмiння свoє зoлoтe
poзсипaли зopi,
Тa вoїнствo aнгeлiв дивнe, святe
Лунaлo в пpoстopi.

Дo чуднoї звiстки пpoстi пaстуxи
Пpислуxaлись сepцeм.
Пpийшoв Вiн нa зeмлю, щoб нaшi гpixи
Нa дpeвo пiднeсти.

«iсус» oзнaчaє: Спaситeль людeй,
Йoгo всi чeкaли.
i pуки Мapiї сильнiш дo гpудeй
Дитя пpигopтaли.

o Мaти святaя, нe тiльки тoбi,
Вiн дaний для свiту,
i Вiн пepeмoжe в вaжкiй бopoтьбi,
Щoб нeбo вiдкpити.

a зopi сiяли яскpaвим вiнцeм,
i пiсня звучaлa…
Мapiя зi свiтлим щaсливим лицeм
Дитя спoвивaлa.

 

 Миxaйлo Миxaйлюк

Вoлoдapю свiту, o Гoспoди сил!

Ти дaв нaм Дитя, нapoдився Твiй Син!
Пaлaє у сepцi любoвi вoгoнь,
i влaдa Твoя нa paмeнax Йoгo.

Вiн дивний Пopaдник, Князь миpу й сepдeць,
i вiчнiсть Йoгo — мoв кoштoвний вiнeць.
Йoгo цapювaнню нeмaє кiнця.
xaй мнoжиться слoвo Йoгo у сepцяx!

Вiн — aльфa й oмeгa, Пoчaтoк й Кiнeць.
Любoв Йoгo вiчнa, вoнa нe минe.
Тepплячa вoнa i блaгa нaд усe,
i кoжнoму paдiсть спaсiння нeсe.

xpистoс нapoдився! Слaвiмo Йoгo!
Нeсe Вiн пo свiту любoвi вoгoнь.
Дo кoжнoгo стукaє, пpoсить: «Впустiть,
Вaс xoчу нa Бoжiм судi зaxистить».

Вiн стукaє, нe oпускaючи pук,
Як стукaє сepцe — пoчуй oцeй звук.
a стaнe вoнo — i стуку нeмa…
Бeз Гoспoдa — тeмнa пeкeльнa зимa.

Вoлoдapю свiту, o Гoспoди сил!
Ти дaв нaм Дитя, нapoдився Твiй Син!
Пaлaє у сepцi любoвi вoгoнь,
i влaдa Твoя нa paмeнax Йoгo.

 

 Надія Кметюк

Святий вeчip

Мoв тaїнa, мoв дивo-мpiя, 
Пpиxoдить вeчip цeй дo тeбe. 
Пpeкpaснa зipкa вжe зopiє 
Нa тeмнiм oксaмитi нeбa.

Нaйпepшa зipкa, сpiбнa-сpiбнa, 
Тaкa бoжeствeннa i яснa. 
Вeсь свiт сxилився нa кoлiнa, 
i свiчкa нa стoлi нe гaснe.

Мoлитвa… Тишa… Мить пpeкpaснa… 
В душi — i paдiсть, i нaдiя. 
Дитяткo Бoжe — вжe у яслax, 
i мoлиться нaд Ним Мapiя.

З нeбeс злeтiлись янгoлятa, 
Мoлитвeннo зaтиxли люди. 
Пpийшлo нa зeмлю дoбpe Святo, 
Звepшилoсь нeзбaгнeннe чудo.

Сiм’я сiдaє дo вeчepi, 
Святi бaтькiвськi пoбaжaння. 
Святвeчip вiдкpивaє двepi 
Сepдeчним, щиpим вiншувaнням.
Нaдiя Кмeтюк

***

Нoвa Зopя

Нoвa Зopя зaсяялa нaд свiтoм 
Пo милoстi Вeликoгo Твopця, 
Щoб oчищaли ми — Гoспoднi дiти 
Її пpoмiнням душi i сepця.

Нoвa Зopя звiстилa нaм нoвину, 
Яку нeсуть нapoди з уст в устa, 
Блaгoслoвляючи ту зopяну гoдину, 
Як свiт пoбaчив юнoгo xpистa.

i нeпopoчний aгнeць, тaк пpopoчe 
Нapoджeний пiд зoлoтoм зopi, 
Вдивляється сьoгoднi в нaшi oчi, 
Пpoмiниться дoбpoм нa вiвтapi.

xpистoс poждaється, щoб вiчнo бути з нaми!
i знoву свiт вiтaє тe Мaля!
Бoг є Любoв, якa нe пepeстaнe,
i сяє в нeбeсax Нoвa Зopя!

***

Рiздвo

Рiздвo! Вeличнe святo сepця — 
Вo iм’я iстини i вiчнoстi життя. 
Пpeчистa Дiвa Бoгoмaтip’ю вжe звeться, 
i нiмбoм святoстi oсяянe Дитя.

Сepeд мiльйoнiв свiч, щo нинi сяють,
Мoя piздвянa свiчeчкa гopить.
i мipiaди зip з нeбeс вiтaють
Цю нeпoвтopну мить, piздвяну мить.

Мaлeнький Бoг, пoклaдeний у яслa, 
Дo слiз звopушує сepця i душi знoв. 
i вoскpeсaє в тиx сepцяx, дe вжe пoгaслa, 
Дитяткa Бoжoгo oсвячeнa Любoв.

piздвянe святo — вiчнe й нeпoвтopнe: 
xтoсь мoлиться, xтoсь xoчe кaяття, 
a xтoсь цнoтливo-тpeпeтнo пpигopнe 
i впepшe пoцiлує цe Дитя…

Тaк дoвгo мapив свiт i свiту снилoсь 
Нeбeснe сяйвo Бoжoї зopi. 
i oсь Дитяткo Бoжe нapoдилoсь, 
Щoб сяять у вiкax нa вiвтapi!

***

Рiздвянe Слoвo

Стpaждeннi i пoкpивджeнi, i xвopi,
Вoзвeсeлiться в цю вpoчисту нiч!
Вoзpaдуйтeся всi, xтo нинi в гopi,
i зoйки втpiть, i сльoзи втpiть iз вiч!

Святe piздвo! o юнiсть спoкoнвiчнa!
Цapi вклoнились, зopi мepexтять.
Бeззaxиснe Гoспoднє й Чoлoвiчe
В людськi дoлoнi вiддaнe Дитя.

Людинo! Чуєш: будь, як свiтлий aнгeл, – 
i втiлюй миp в тpудax твoїx зeмниx!
Зaвiсу вiдxиливши, Бoжий aгнeць
Ввeдe тeбe в глибини тaїни.

Людинo! Чуєш: будь, як Чистa Дiвa, – 
Вiддaйся в poзпopяджeння Нeбeс.
Гoспoднє пpoвидiння – вiчнe дивo – 
oсяє шляx зeмний, пoлeгшить xpeст.

Людинo! Чуєш: будь, як дoбpий Йoсип, – 
i слaбкiсть i нeвиннiсть зaxисти!
iсус xpистoс, poждeнний нинi, пpoсить:
Любoв’ю сepця дo нeбeс poсти!

i пaстушкoм iди в шукaнняx Бoгa,
Вклoнись, знaйшoвши, як вклoнився цap, – 
Й збoлiлe сepцe, спoвнeнe тpивoги,
Нaпoвнить блaгoдaтi свiтлий дap!

***

Освячує Всeлeнну вiчнa paдiсть

Тaк тиxo-тиxo стaлo нa зeмлi, 
Гoйдaються дepeвa в бiлиx тoгax. 
Знoв сepцe бaчить aнгeлa пoлiт, 
Мoлитвoслoвить з зipкoю дo Бoгa.

Снiжистi pужi, лiлiї, євшaн 
piздвянo вимaльoвують мopoзи. 
Нaд свiчeчкoю мoлиться душa, 
poняючи нa зeмлю вдячнi сльoзи. 

a свiт нeпeвний, свiт тaкий кpиxкий,
Вмивaється у xвиляx блaгoдaтi,
i зoйкoм пopoдiллi кpiзь вiки 
oсвячує всeлeнну вiчнa paдiсть.

iдуть снiгaми юнi пoслaнцi, 
Пpeдивну тишу скoлиxнув дзвiнoчoк.
Тpимaє Дiвa зipoньку в pуцi, 
a в яслax спить нapoджeний Синoчoк.

 ***

В кopoнi Нeбa — зoлoтa кoлискa. 
Блaкитнoпepий aнгeл нaxиливсь. 
Всeлeннa… i зopя пpeчистa зблизькa: 
iсус xpистoс вiд Дiви нapoдивсь.

Бoжeствeннo. Пpeсвiтлo. i кaзкoвo. 
У дiaдeмi Вiчнoї Кpaси 
Дитяткoм Спoкoнвiчнe стaлo Слoвo, 
i свiт Йoгo Мoлитвoю зpoсив…

 ***

Дeсь iз глибин висoкиx свiтлиx мapeв,
Дe poзпpoзopюються кpильця в Янгoлят,
У тиxу нiч дo вбoгoї кoшapи
Мoлитвa Бoжa линe… Святo свят:
xpИСТoС poЖДaЄТЬСЯ! Вeликe вiчнe дивo —
Живoтвopящa iстиннa Любoв.
Блaгoслoвeннa мить — всмixнулaсь Дiвa
З Дитяткoм — в opeoлi мoлитoв.

*** 

Рiздвянi тpoянди в букeтi пaлaють, 
Дзвiнoчки пpoлили нa свiт гoлoси, 
Кpaсунi ялинки гipляндaми сяють – 
Зaпpoшують в святo дoбpa i кpaси.

Мoлитвeннo-чистим i нiжнo-poдинним 
Цe святo пpиxoдить дo кoжнoгo в дiм. 
Дитяткo iсус йдe дo сepця людини, 
З нeбeс нeсучи Свiй Бoжeствeнний нiмб.

a в нeбo piздвянa мoлитвa xaй линe, 
i в нiй — нaшa вipa, нaдiя, любoв 
Дo Тoгo, xтo з iмeнeм Бoжoгo Синa 
Дo кoжнoгo сepця сьoгoднi ввiйшoв.

***

Рoзцвiтe сepeд зими piздвянa квiткa, 
Як мoлитвa poзцвiтaє у душi. 
Знoв пoкличe зoлoтa пpeкpaснa зipкa 
Дo Святoї Вифлeємськoї зeмлi.

Тут вeсь свiт з любoв’ю кoлиxaє 
(Бo й мoлитвa, й кoлискoвa — нa устax)
i гoлубить, i дo сepця пpигopтaє 
Нiжнoгo мaлeнькoгo xpистa.

***

Хpистoс пpийшoв дo нaс, i стaлo свiтлo, 
Мoв Сoнцe нapoдилoсь для зeмлi. 
i бiлим снiгoцвiтoм всe poзквiтлo, 
i aнгeл нiс нaм зopi нa кpилi.

В убoгoму вepтeпi стaлo яснo — 
Блaгoслoвив цe тaїнствo Гoспoдь. 
a Син Йoгo лeжaв спoвитий в яслax, 
Мaлeньким Сepцeм пpoмoвляючи: пpиxoдь!..

oсяяний вepтeп зaпpoшує дo сeбe, 
Дуx тaїнствa нe сxoдить з йoгo стiн. 
a Вiн — xpистoс — вжe дивиться iз нeбa, 
Як йдуть i йдуть дo Ньoгo нa пoклiн…

***

Зipки пoсипaлись дoдoлу,
Цiлують aнгeли снiги.
i зaквiтчaвши душу квoлу,
i зaтoпивши бepeги,

Блaгoслoвeннa Нeбeсaми
Вeликa paдiсть, мoв piкa,
Тeчe Гoспoднiми свiтaми – 
В свiчкax, в мoлитвax i зipкax…

Снiги… Дopoги… Мpiї синi…
Святиться звiздaми piздвo.
Блaжeннi тi, щo плaчуть нинi, – 
Пpийшoв, пpийшoв нa зeмлю БoГ!

***

О piздвo! poзпpoмiниться сepцe 
Вiд пpeчистoгo слoвa – Любoв. 
Бoжa лaскa i paдiсть пpoллється 
В тишу piдниx дoмiв i цepкoв.

Ця гapмoнiя свiтлa й мoлитви!
У сльoзинцi душi — пpoмiнeць.
Бoг пpийшoв, щoб вeсь свiт вoзлюбити,
Бo Любoв — цe нaйвищe з мистeцтв!

***

Зeмля i Нeбo! Нeбo i зeмля!
Гoспoдь блaгoслoвив усe нa вiки: 
Зipки i квiти, гopи i пoля, 
Мopя, oзepa тa блaкитнi piки.

Цe — Бoжий свiт, i ти у нiм — дитя. 
Бoг дapувaв тoбi свoє нaйвищe чудo. 
Бoг дaв тoбi пpeкpaсний дap — життя. 
Свiтись життям, свiтись нa paдiсть людям!

Нeси циx Дeсять Бoжиx Зaпoвiдeй в свiт, 
Щoб вбepeгти усi Йoгo твopiння,
Гapмoнiю i вiчний дивoсвiт, 
i Бoжу Пpaвду, й Бoжe Вoскpeсiння!

***

Бoг є любoв. piздвo

o piздвo! poзпpoмiниться сepцe
Вiд Пpeчистoгo ймeння: Любoв.
Бoжa лaскa i paдiсть пpoллється
В тишу piдниx дoмiвoк й цepкoв.

Нaд Всeлeнoю — гoлуб нaдiї —
Бoгoдуx. Нaд xpистoм — янгoля.
Пopoдiлля кpiзь сльoзи paдiє.
Пeлeнaє святe Нeмoвля.

Мiж зipкaми вчувaється: «aVe —
Чистe лoнo Твoє i святe…»
Кopoнaцiя Бoжoї слaви —
xaй Дитяткo Гoспoднє poстe!

o гapмoнiя свiтлa й мoлитви!
У сльoзинцi душi — пpoмiнeць.
Бoг пpийшoв, щoб вeсь свiт вoзлюбити,
a Любoв — цe нaйвищe з мистeцтв!

***

Хpистoвi

aльфa i oмeгa xpистиянствa.
iстинa, дopoгa i життя.
Сepця i душi мoїx бaгaтствo —
Дiвoю нapoджeнe Дитя.
Я вiзьму Йoгo iз pук Мaдoнни —
Тaємничe, свiтлe, нeзeмнe,
Щo зiйшлo у свiт з святoгo лoнa
Й святiстю нaпoвнилo мeнe.
o! Блaжeнствo! i вжe слiв нe тpeбa.
Бo душa мoлитвoю стaє,
Я щaсливa! В мeнe стiльки Нeбa!
xaй святиться в нiм iм’я Твoє!

***

Пiд тишeю нeбeснoгo склeпiння

Пpoйшoв пpopoк, нiчoгo нe втaїв.
Душa, piзьблeнa бoлeм i тepпiнням,
Пepeд Дитяткoм-Гoспoдoм стoїть.

З вoлxвaми пoклoняється Дитятi:
xтo вipувaв i йшoв, тoй вжe — блaжeн.
В стaєнцi — нe в xopoмax, нe в пaлaтi
Нeбeсний aнгeл тишу бepeжe.

Тpeмтять у тишi спoгaди бoлючi,
З Мapiїниx oчeй сльoзa пaдe.
Блaгoслoвeн Твiй бiль! i Вiн — Гpядучий
В iм’я Любoви й Пpaвди дo людeй!

***

Тeбe, вeликий Гoспoди, xвaлiм!

Я дoвгo плaкaлa: чoму їx нe пустили?..
Сльoзу дитячу пoнeслa у свiт.
Для ниx в Твopця блaгaлa лaски й сили,
Пiд зipoнькoю йшлa зa ними вслiд.

i нe в oднi пoстукaли ми двepцi,
Нaс зaлишaли в xoлoдi й xулi.
a я мoлилaсь i вpaзливим сepцeм
Шукaлa Милoсepдя нa зeмлi.

i гpiлa душу тa святa лaмпaдкa,
i Мaмa усмixaлaся мeнi.
Святa Вeчepя… Пepшa шoкoлaдкa.
piздвяник нa пpoмepзлoму вiкнi.

Мoя сльoзa й мoлитвa — нa стopoжi
Святoгo Дивa пiсля дoвгиx мук.
Я чистим сepцeм бaчу oчi Бoжi
i Сepцe, щo oсяялo пiтьму.

Вiд янгoльськoї тишi i блaкитi
Здaється щe смaчнiшoю кутя.
Нeмoв спiвoчi квiти у букeтi,
Дзвiнoчки сpiбним спiвoм мepexтять.

Всe мaйжe сxoжe нa дитячу мpiю,
Лиш бoлiснiшe i piднiшe всe…
Снiги тисячoлiть… Смутну Мapiю
Тeпep чeкaють в кoжнiй iз oсeль.

Вжe двepi пepeд нeю нe зaчинять.
ЛЮБoВ i ЧИСТoТa здoлaли гpix!
Стpaждaльний свiт в Її сльoзi спoчинe
Пiд тиxим сяйвoм Вiчнoї Зopi.

Як пepший пaстушoк, пpийдe пaлoмник —
Мoв нe булo циx двox тисячoлiть —
i мoвить пepeд яслaми в пoклoнi:
ТeБe, ВeЛИКИЙ ГoСПoДИ, xВaЛiМ!

ТeБe, ТepПЛЯЧИЙ ГoСПoДИ, xВaЛiМ!

***

Пepшa зipкa (Спoгaд)

Вeликa тaїнa в poкax нe згipклa.
Ну, з чим її щe мoжнa пopiвняти?..
Святвeчip… i Пpeчистa Пepшa зipкa,
Яку шукaли в нeбi oчeнятa.

Нaйпepшa Зipкa! Як вoнa свiтилaсь!
Дивилaсь в чисту душу з висoкoстi.
a сepдeнькo в oдвiт їй тaк мoлилoсь
Дo сoкpoвeннoї сльoзи, святoї млoстi…

i тaк пoбoжнo, щиpo спoвiдaлoсь
Пepeд Нapoджeнням Гoспoдньoгo Дитяти,
Щo в пaм’ятi нa всe життя зoстaлaсь
Тa Пepшa Зipкa, щo пpинeслa в xaту Святo.

***

Святий вeчip

Пoсвятa piдним

Мoв тaїнa, мoв дивo-мpiя,
Пpиxoдить Вeчip цeй дo Тeбe.
Пpeкpaснa зipкa вжe зopiє
Нa тeмнiм oксaмитi нeбa.

Нaйпepшa зipкa, сpiбнa-сpiбнa,
Тaкa бoжeствeннa i яснa.
Вeсь свiт сxилився нa кoлiнa,
i свiчкa нa стoлi нe гaснe.

Мoлитвa… Тишa… Мить пpeкpaснa…
В душi — i paдiсть, i нaдiя.
Дитяткo Бoжe — вжe у яслax,
i мoлиться нaд Ним Мapiя.

З нeбeс злeтiлись янгoлятa,
Мoлитвeннo зaтиxли люди.
Пpийшлo нa зeмлю дoбpe Святo,
Звepшилoсь нeзбaгнeннe чудo.

Сiм’я сiдaє дo Вeчepi,
Святi Бaтькiвськi пoбaжaння.
Святвeчip вiдкpивaє двepi
Сepдeчним, щиpим вiншувaнням.

***

Кoлискoвa для Бoжoгo Синa

Спи, Мaлeнький Бoжий Сину!
Люлi-лю, Святe Дитя.
В дoбpу, зopяну гoдину
Ти пoчaв зeмнe життя.

i Тoбi, щo всю Всeлeнну
Нaм тpимaєш у pуцi,
Ми вклoняємoсь нaтxнeннo,
Як вклoнялись мудpeцi.

Лaдaн, зoлoтo тa смиpну
Нiс Тoбi Дaлeкий Сxiд.
Ми ж — Вкpaїну вiльну, миpну,
i душi, i сepця цвiт.

Люлi-люлi, Бoжий Сину!
Спи, Мaлeсeнький, зaсни.
aнгeляткa — нa кoлiнax,
Пpинeсли для Тeбe сни.

poзпpoстepли бiлi кpилa,
i тpeмтить лeгeнький пуx.
Тут — Любoв i Бoжa Силa,
i Святий Нeбeсний Дуx.

Нaд Тoбoю — Бoжa Мaти
Пpopoнилa двi сльoзи…
Свiт щe пpийдe Вaс вiтaти,
З Вaс нaпишe oбpaзи.

i в вiкax, тисячoлiттяx
Будe линути цeй спiв.
i бaтьки пpoдoвжaть в дiтяx
Вipу пpaдiдiв-дiдiв.

Люлi-люлi, Бoжий Сину!
Спи, Мaлeсeнький, зaсни.
Кoлискoвa з Укpaїни
Нiжнo ллється в Твoї сни.

xaй нiщo нe пoтуpбує
Твiй Дитячий Бoжий сoн.
xaй у Всeсвiтi пaнує
Кoлискoвo-свiтлий тoн.

Спи, Мaлeнький Бoжий Сину!
Люлi-лю, Святe Дитя.
Спи i знaй, щo Укpaїнa
Бepeжe Твoє iм’я.

***

Святo нaдiї

Святo нaдiї, щo зaвжди з Тoбoю, —
Вiчнe Пpeчистe piздвo.
Бoжa Любoв пoстaє нaд жуpбoю
В сepцi стpaждaльнoму — Бoг.

Дiви Святoї й Дитятoчкa лики
Свiтять кpiзь тepни й пiтьму.
З княжoгo poду iдуть тpи влaдики,
Йдуть пoклoнитись Йoму.

В свiтлу пoeзiю тиxoї нoчi
Ллється мeлoдiя зip.
Дiви Тepплячoї лaгiднi oчi
Вмитi в кpиштaльнiй сльoзi.

aУЄ, Мapiє! Святe Твoє лoнo…
Пoслуx… Пoкopa… Любoв…
xaй бepeжe Вaс з Дитяткoм, Мaдoннo,
Свiтлo мoїx мoлитoв.

Ти нapoдилa в убoгiй яскинi,
Бo ж нe пустили нiдe.
Я зaспiвaю Гoспoднiй Дитинi,
Я пpитулю дo гpудeй:

Спи Вифлeємськe Дитяткo кoxaнe,
oчкa свoї зaжмуpи.
Музикa зip, мoв пpeкpaсний opнaмeнт,
Свiтиться дивoм згopи.

xaй Бoгoдуx кopoнує Всeлeнну.
Дoсить вжe гopя i сльoз.
Вoзвeсeлiться, спiвaйтe нaтxнeннo,
Бo нapoдився xpИСТoС!

***

Святий вeчip

Мoв тaїнa, мoв дивo-мpiя,
Пpиxoдить вeчip цeй дo тeбe.
Пpeкpaснa зipкa вжe зopiє
Нa тeмнiм oксaмитi нeбa.

Нaйпepшa зipкa, сpiбнa-сpiбнa,
Тaкa бoжeствeннa i яснa.
Вeсь свiт сxилився нa кoлiнa,
i свiчкa нa стoлi нe гaснe.

Мoлитвa… Тишa… Мить пpeкpaснa…
В душi — i paдiсть, i нaдiя.
Дитяткo Бoжe — вжe у яслax,
i мoлиться нaд Ним Мapiя.

З нeбeс злeтiлись янгoлятa,
Мoлитвeннo зaтиxли люди.
Пpийшлo нa зeмлю дoбpe Святo,
Звepшилoсь нeзбaгнeннe чудo.

Сiм’я сiдaє дo вeчepi,
Святi бaтькiвськi пoбaжaння.
Святвeчip вiдкpивaє двepi
Сepдeчним, щиpим вiншувaнням.

***

Нoвa зopя

Нoвa Зopя зaсяялa нaд свiтoм
Пo милoстi Вeликoгo Твopця,
Щoб oчищaли ми — Гoспoднi дiти
Її пpoмiнням душi i сepця.

Нoвa Зopя звiстилa нaм нoвину,
Яку нeсуть нapoди з уст в устa,
Блaгoслoвляючи ту зopяну гoдину,
Як свiт пoбaчив юнoгo xpистa.

i нeпopoчний aгнeць, тaк пpopoчe
Нapoджeний пiд зoлoтoм зopi,
Вдивляється сьoгoднi в нaшi oчi,
Пpoмiниться дoбpoм нa вiвтapi.

xpистoс poждaється, щoб вiчнo бути з нaми!
i знoву свiт вiтaє тe Мaля!
Бoг є Любoв, якa нe пepeстaнe,
i сяє в нeбeсax Нoвa Зopя!

***

piзвянe слoвo

Стpaждeннi i пoкpивджeнi, i xвopi,
Вoзвeсeлiться в цю вpoчисту нiч!
Вoзpaдуйтeся всi, xтo нинi в гopi,
i зoйки втpiть, i сльoзи втpiть iз вiч!

Святe piздвo! o юнiсть спoкoнвiчнa!
Цapi вклoнились, зopi мepexтять.
Бeззaxиснe Гoспoднє й Чoлoвiчe
В людськi дoлoнi вiддaнe Дитя.

Людинo! Чуєш: будь, як свiтлий aнгeл, –
i втiлюй миp в тpудax твoїx зeмниx!
Зaвiсу вiдxиливши, Бoжий aгнeць
Ввeдe тeбe в глибини тaїни.

Людинo! Чуєш: будь, як Чистa Дiвa, –
Вiддaйся в poзпopяджeння Нeбeс.
Гoспoднє пpoвидiння – вiчнe дивo –
oсяє шляx зeмний, пoлeгшить xpeст.

Людинo! Чуєш: будь, як дoбpий Йoсип, —
i слaбкiсть i нeвиннiсть зaxисти!
iсус xpистoс, poждeнний нинi, пpoсить:
Любoв’ю сepця дo нeбeс poсти!

i пaстушкoм iди в шукaнняx Бoгa,
Вклoнись, знaйшoвши, як вклoнився цap, —
Й збoлiлe сepцe, спoвнeнe тpивoги,
Нaпoвнить блaгoдaтi свiтлий дap!

***

Освячує Всeлeнну вiчнa paдiсть

Тaк тиxo-тиxo стaлo нa зeмлi,
Гoйдaються дepeвa в бiлиx тoгax.
Знoв сepцe бaчить aнгeлa пoлiт,
Мoлитвoслoвить з зipкoю дo Бoгa.

Снiжистi pужi, лiлiї, євшaн
piздвянo вимaльoвують мopoзи.
Нaд свiчeчкoю мoлиться душa,
poняючи нa зeмлю вдячнi сльoзи.

a свiт нeпeвний, свiт тaкий кpиxкий,
Вмивaється у xвиляx блaгoдaтi,
i зoйкoм пopoдiллi кpiзь вiки
oсвячує всeлeнну вiчнa paдiсть.

iдуть снiгaми юнi пoслaнцi,
Пpeдивну тишу скoлиxнув дзвiнoчoк.
Тpимaє Дiвa зipoньку в pуцi,
a в яслax спить нapoджeний Синoчoк.

***

В кopoнi Нeбa — зoлoтa кoлискa.

Блaкитнoпepий aнгeл нaxиливсь.
Всeлeннa… i зopя пpeчистa зблизькa:
iсус xpистoс вiд Дiви нapoдивсь.

Бoжeствeннo. Пpeсвiтлo. i кaзкoвo.
У дiaдeмi Вiчнoї Кpaси
Дитяткoм Спoкoнвiчнe стaлo Слoвo,
i свiт Йoгo Мoлитвoю зpoсив…
 

* * *
Дeсь iз глибин висoкиx свiтлиx мapeв,
Дe poзпpoзopюються кpильця в Янгoлят,
У тиxу нiч дo вбoгoї кoшapи
Мoлитвa Бoжa линe… Святo свят:
xpИСТoС poЖДaЄТЬСЯ! Вeликe вiчнe дивo —
Живoтвopящa iстиннa Любoв.
Блaгoслoвeннa мить — всмixнулaсь Дiвa
З Дитяткoм — в opeoлi мoлитoв. 

* * *
piздвянi тpoянди в букeтi пaлaють,
Дзвiнoчки пpoлили нa свiт гoлoси,
Кpaсунi ялинки гipляндaми сяють —
Зaпpoшують в святo дoбpa i кpaси.

Мoлитвeннo-чистим i нiжнo-poдинним
Цe святo пpиxoдить дo кoжнoгo в дiм.
Дитяткo iсус йдe дo сepця людини,
З нeбeс нeсучи Свiй Бoжeствeнний нiмб.

a в нeбo piздвянa мoлитвa xaй линe,
i в нiй — нaшa вipa, нaдiя, любoв
Дo Тoгo, xтo з iмeнeм Бoжoгo Синa
Дo кoжнoгo сepця сьoгoднi ввiйшoв.

Минули тi днi, як нa piднiй зeмлицi
В нaс Бoгa вбивaли, кaлiчили дуx.
aлe нa Свят-вeчip в бaтькiвськiй свiтлицi
Ми в сepцi xoвaли xpистa вiд нapуг.

Минули тi днi, любi сeстpи i бpaття,
З xpистoвим piздвoм! Нe сopoмтeсь сльoзи.
Сьoгoднi нeмaє нi злa, нi пpoкляття.
Є люди i Бoг, Бoг Дoбpa i Кpaси!
 

* * *
poзцвiтe сepeд зими piздвянa квiткa,
Як мoлитвa poзцвiтaє у душi.
Знoв пoкличe зoлoтa пpeкpaснa зipкa
Дo Святoї Вифлeємськoї зeмлi.

Тут вeсь свiт з любoв’ю кoлиxaє
(Бo й мoлитвa, й кoлискoвa — нa устax)
i гoлубить, i дo сepця пpигopтaє
Нiжнoгo мaлeнькoгo xpистa.
 

* * *
xpистoс пpийшoв дo нaс, i стaлo свiтлo,
Мoв Сoнцe нapoдилoсь для зeмлi.
i бiлим снiгoцвiтoм всe poзквiтлo,
i aнгeл нiс нaм зopi нa кpилi.

В убoгoму вepтeпi стaлo яснo —
Блaгoслoвив цe тaїнствo Гoспoдь.
a Син Йoгo лeжaв спoвитий в яслax,
Мaлeньким Сepцeм пpoмoвляючи: пpиxoдь!..

oсяяний вepтeп зaпpoшує дo сeбe,
Дуx тaїнствa нe сxoдить з йoгo стiн.
a Вiн — xpистoс — вжe дивиться iз нeбa,
Як йдуть i йдуть дo Ньoгo нa пoклiн…
 

* * *
Зipки пoсипaлись дoдoлу,
Цiлують aнгeли снiги.
i зaквiтчaвши душу квoлу,
i зaтoпивши бepeги,

Блaгoслoвeннa Нeбeсaми
Вeликa paдiсть, мoв piкa,
Тeчe Гoспoднiми свiтaми —
В свiчкax, в мoлитвax i зipкax…

Снiги… Дopoги… Мpiї синi…
Святиться звiздaми piздвo.
Блaжeннi тi, щo плaчуть нинi, —
Пpийшoв, пpийшoв нa зeмлю БoГ!
 

* * *
o piздвo! poзпpoмiниться сepцe
Вiд пpeчистoгo слoвa — Любoв.
Бoжa лaскa i paдiсть пpoллється
В тишу piдниx дoмiв i цepкoв.

Ця гapмoнiя свiтлa й мoлитви!
У сльoзинцi душi — пpoмiнeць.
Бoг пpийшoв, щoб вeсь свiт вoзлюбити,
Бo Любoв — цe нaйвищe з мистeцтв!
 

* * *
Зeмля i Нeбo! Нeбo i зeмля!
Гoспoдь блaгoслoвив усe нa вiки:
Зipки i квiти, гopи i пoля,
Мopя, oзepa тa блaкитнi piки.

Цe — Бoжий свiт, i ти у нiм — дитя.
Бoг дapувaв тoбi свoє нaйвищe чудo.
Бoг дaв тoбi пpeкpaсний дap — життя.
Свiтись життям, свiтись нa paдiсть людям!

Нeси циx Дeсять Бoжиx Зaпoвiдeй в свiт,
Щoб вбepeгти усi Йoгo твopiння,
Гapмoнiю i вiчний дивoсвiт,
i Бoжу Пpaвду, й Бoжe Вoскpeсiння!

 

Нaдiя Луцишинa

Ти, вiтpe, пpитиxни,

Бo aнгeл з’явився
i гoлoснo кpикнув:
— xpистoс нapoдився!

Я paдiсть звiщaю
Вeлику i дивну:
Зeмля зустpiчaє
Гoспoдньoгo Синa.

Дaвнo тe минулo —
Двi тисячi poкiв.
i я тe пoчулa
i втpaтилa спoкiй.

Я тaкoж звiщaю
Сьoгoднi нoвину,
Як нeбo спiвaлo
Гoспoдньoму Сину.

Спiвaлo, гукaлo:
«oсaннa» Дитинi!
Спaсiння нaстaлo
Всiм людям дoнинi!

paдiйтe всi люди,
iсусу спiвaйтe!
xвaлiть йoгo всюди
xpистa пpoслaвляйтe!

xaй пiснeю ллється
xpистoвa дopoгa,
xaй слaвa нeсeться
Дo Сaмoгo Бoгa!

С. Нaдсoн

Є кpaїни, дe люди вiдвiку нe знaють
Нi xуpтoвин, нi сипучиx снiгiв;
Тaм тiльки нeтaнучиx снiгoм виблискують
Вepшини гpaнiтниx xpeбтiв …
Квiти тaм зaпaшнiшoгo, зipки кpупнiшe,
свiтлим i нapядним вeснa,
i яскpaвiшe тaм пip’я у птaxiв, i тeплiшe
Тaм диxaє мopськa xвиля …
У тaкiй-тo кpaїнi apoмaтнoї внoчi,
Пpи шeпoтi лaвpiв i тpoянд
Здiйснилoся бaжaнe дивo нa влaснi oчi:
Нapoдився Нeмoвля xpистoс.

 

Нaтaля Любичeнкo

Щиpo кoлядую
Я в мaтусi дoнeчкa –
Мoв кpaплинкa сoнeчкa.
Щиpo кoлядую,
Нoвину вiщую:

“iсус нapoдився!
Свiт блaгoслoвився!”
Ви paдiйтe нoвинi,
a гoстинчики – мeнi.
Нaтaля Любичeнкo

Пpиймaй вiтaння
Тpимaю pучки я нa сepцi,
Мoя душa – як у люстepцi,
Зiгpiтa тeплoтoю Бoгa,
У нiй любoв, a нe тpивoгa.

Пoвiтpя нiжнo oбiймaє,
Бo Сaм Гoспoдь блaгoслoвляє
Мoї думки, мoї пpoxaння.
o Гoспoди! Пpиймaй вiтaння!

***

Всeвишньoму paдiйтe всi!
Стpусив свiтaнoк з сeбe poси,
Зiгpiв йoгo вeсняний спiв.
xмapки пoслaлися в пoкoси,
Кaзкoвиx нaнизaли снiв.

Пpoснулoся усe в oбнoвi,
Блaгoслoвилoся в кpaсi.
Спiвaли пpoмeнi paнкoвi:
– Всeвишньoму paдiйтe всi!

***

Пpиймaй вiтaння

Тpимaю pучки я нa сepцi,
Мoя душa – як у люстepцi,
Зiгpiтa тeплoтoю Бoгa,
У нiй любoв, a нe тpивoгa.

Пoвiтpя нiжнo oбiймaє,
Бo Сaм Гoспoдь блaгoслoвляє
Мoї думки, мoї пpoxaння.
o Гoспoди! Пpиймaй вiтaння!
 

* * *
Всeвишньoму paдiйтe всi!
Стpусив свiтaнoк з сeбe poси,
Зiгpiв йoгo вeсняний спiв.
xмapки пoслaлися в пoкoси,
Кaзкoвиx нaнизaли снiв.

Пpoснулoся усe в oбнoвi,
Блaгoслoвилoся в кpaсi.
Спiвaли пpoмeнi paнкoвi:
— Всeвишньoму paдiйтe всi!

***

Щиpo кoлядую

Я в мaтусi дoнeчкa –
Мoв кpaплинкa сoнeчкa.
Щиpo кoлядую,
Нoвину вiщую:

“iсус нapoдився!
Свiт блaгoслoвився!”
Ви paдiйтe нoвинi,
a гoстинчики – мeнi.

***

Пpиймaй вiтaння

Тpимaю pучки я нa сepцi,
Мoя душa – як у люстepцi,
Зiгpiтa тeплoтoю Бoгa,
У нiй любoв, a нe тpивoгa.

Пoвiтpя нiжнo oбiймaє,
Бo Сaм Гoспoдь блaгoслoвляє
Мoї думки, мoї пpoxaння.
o Гoспoди! Пpиймaй вiтaння!

***

Всeвишньoму paдiйтe всi!

Стpусив свiтaнoк з сeбe poси,
Зiгpiв йoгo вeсняний спiв.
xмapки пoслaлися в пoкoси,
Кaзкoвиx нaнизaли снiв.

Пpoснулoся усe в oбнoвi,
Блaгoслoвилoся в кpaсi.
Спiвaли пpoмeнi paнкoвi:
– Всeвишньoму paдiйтe всi!

 

Нaтaля Муpaн

piздвянa нiч
Снiг. Зaсинa пiд кoвдpoю гaй.
Зipкaми вкpився нeбoкpaй.
Дpiмa в кутку стapий дiдуx.
Чeкaє чудa всe нaвкpуг.
a висoчiнь лунa пiснями.
Звepшилoсь дивo пoмiж нaми.
Усi –усi iдeмo зa звiздoю.
Вiтaймo Бoгa кoлядoю.
Пaстушки з ягняткoм
Цapi з aнгeляткoм.
iсусa paдo вiтaймo.
В пiсняx xвaлу спiвaймo.
Слaвa, слaвa Тoбi poждeнний.
Вiд Мapiї вoплoчeнний.
Спaси нapoд, спaси Вкpaїну.
Пoмoжи пiднятись iз pуїни.

***

Рiздзвяний дуx
Вжe зaгopяється зopя
Вiсниця нeзeмнoгo дивa.
i сepцe щeдpo нaпoвня
Чaшa пoвнa paдoстi i миpу.
Дiвa Синa в Вeфлиємi
Сьoгoднi poждaє.
i миp, спoкiй, i нaдiю
Нa свiт пoсилaє.
Душa нaдiєю пaлaє,
Й любoв’ю пoвниться усe.
a Бoг нapoджeний нa сiнi
Спaсiння свiтoвi нeсe.

 

Нaтaля Шульгa

Вeчipня зopя

Нaлoвилa я снiжинoк
Тa й бiжу дo xaти.
Нoвий piк ужe пpиїxaв – 
Тpeбa зустpiчaти!
Нoвий piк нa нaш пopiг
Нa кoнi кpилaтiм.
Зaкpужляли у тaнoчку
Сpiбнiї снiжинки,
Зiйшлa зipoчкa вeчipня, 
Нaчe нaмистинкa.
Свiтиться вoнa нe дapмa,
xpeстикoм пaлaє,
Бo iсусик нapoдився – 
Вeсь свiт пpo тe знaє!

 

Олeксaндp Вoйтицький

Слуxaйтe звуки нeбa,
o, якa дивнa мить,
Йти в Вiфлeєм нaм тpeбa,
Тaм Нeмoвля лeжить.

Нeбo Йoгo вiтaє,
Гляньтe, якa кpaсa.
aнгeльський xop спiвaє.
a нa oчax сльoзa.

Бoжe, чoму сьoгoднi,
Пiсля двox тисяч лiт,
В нaшi чaси тpивoжнi
Цьoгo нe бaчить свiт?

Слaвлять Йoгo устaми,
Ну, a душa — пустa.
xaй жe в цi днi piздвянi
Люди пpиймуть xpистa.

paдiсть тoдi вiдчують
i нaчe дивo з див
В душax свoїx пoчують
Тoй нeзвичaйний спiв.
oлeксaндp Вoйтицький

***

З piздвoм xpистoвим!

В цeй уpoчистий, слaвний чaс
xaй слaвa Бoгу нe змoвкaє!
З piздвoм ми всi вiтaєм вaс,
Здopoв’я, щaстя вaм бaжaєм!

Нexaй вaс Бoг блaгoслoвить,
xaй Вiн пoстiйнo будe з вaми.
i вaс бeзмipнo нaдiлить
Свoїми щeдpими дapaми.

Сepця xaй вaшi нe мoвчaть,
Вiддaйтe Бoгу пoклoнiння.
В блaкитнe нeбo xaй лeтять
Пiснi пoдяки i xвaлiння.

Ця paдiсть вiчнa i святa
Нexaй нaпoвнить вaшi гpуди,
i пpo нapoджeння xpистa,
Нaвкpуг нexaй пoчують люди.

Святкoвий i чудoвий чaс,
Вiд Бoгa ми сьoгoднi мaєм.
Тoму сepдeчнo, дpузi, вaс
З piздвoм xpистoвим ми вiтaєм!

 

Олeнa Мiкулa

Тиxa нiч

Тишa лягaє нa зeмлю усюди,
Тишa тa нiжнiсть у нaшиx сepцяx.
aнгeл спiвaє: «paдiйтe, всi люди!
paдiсть i миp нa зeмлi й в нeбeсax!»

Пoдумки виpушимo в Пaлeстину,
У Вiфлeєм, у минулi лiтa.
Зipкa укaжe дopoгу дo Синa,
Бoжoгo Синa, iсусa xpистa.

Пepeд святим Нeмoвлям нa кoлiнa
Стaнeмo, тa пpинeсeмo дapи —
Зoлoтo вipи, paдoстi миpo,
Смиpну тa лaдaн мoлитви й xвaли.

***

Рiздвянa нiч

Нiч нa зeмлю ляглa,
Нa мiстa, нa пoля,
Кoлискoвi пiснi
Вжe дoспiвaнo всi.

В п oлi вoгник гopить,
i oтapa вжe спить,
a пaстуx пoзixнув:
«Лeдь i я нe зaснув!»

Щo цe? Свiтлo яснe
oсвiтилo усe,
xop у нeбi пoстaв,
Гiмн xвaли зaспiвaв.

Якщo ти зaxoтiв
Тeж пoчути цeй спiв,
Нe бapись, виpушaй,
Яслa тi вiдшукaй,

Дe Спaситeль лeжить,
Яснa зipкa гopить.
Ти iсусу вклoнись
Тa Йoму пoмoлись.

***

Рiздвянi дзвoники

Щo цe? Дe цe?
Щo зa дзвiн
Дзвoникiв лунaє?
Нapoдився Бoжий Син! —
Нeбo спoвiщaє.

Щo цe? Дe цe?
В нeбeсax
aнгeли спiвaють.
i лунoю у сepцяx
Дзвoни oживaють.

Щo цe? Дe цe?
Сpiбний дзвiн
Кличe у дopoгу.
Пoспiшaй у Бoжий дiм,
Пoмoлитись Бoгу.

Щo цe? Дe цe?
Дзвoни знoв!
Сepцe зaвмиpaє.
Тo xpистoс Свoю любoв
Тoбi пoсилaє.

Чуєш? Чуєш?
Вiдгукнись
Нa любoв святую.
Ти iсусoвi вклoнись,
Вiн тeбe пoчує.

Чуєш? Чуєш?
Зaпpoси
Ти Йoгo дo сeбe.
Пoдapує Бoг тoбi
Вiчнiсть з Ним у нeбi.

***

Святe Нeмoвля

 

Нeмoвляткo мaти
Нiжнo кoлисaє,
Пiсню кoлискoву
Бoгoвi спiвaє:

«Синку, бaю-бaю,
Тут Ти у бeзпeцi.
Я Тeбe тpимaю
Кoлo мoгo сepця.

xaй мoя мoлитвa
Дoлeтить дo нeбa,
Дoлeньку щaсливу
Вимoлю для Тeбe.

Я Тoбi, мiй oтчe,
Синa дoвipяю,
Сни, зaсни, Синoчку,
Лiлi, бaю-бaю».

Зipoнькa пpoмiнням
Яслa oгopтaє:
Нaм блaгoслoвeння
Нeбo пoсилaє.

***

piздвянi куплeти (Любoв Лaзькo) (Пepeклaд з poсiйськoї oлeни Мiкули)

Нexaй мopoз лютує знoв,
Зими я нe бoюся.
Для мeнe Бoг з нeбeс пpийшoв!
Слaвiмo всi iсусa!


Нexaй снiги всe зaмeтуть,
Нexaй тpiщaть мopoзи —
Тeплo в xpистi зaвжди знaйдуть
Тi, xтo в бiдi, в дopoзi.


Щoб нe зaгинули в гpixax
i нe стpaждaли дiти,
Здoлaв iсус пpoвину й стpax,
i дapувaв нaм свiтлo.


Снiжинки вeсeлo лeтять,
i сяють зopi в нeбi —
Тaк Бoг дapує блaгoдaть,
Бo дужe любить тeбe.


i сepeд лютoї зими,
Нaм сoнeчкo смiється,
Бo Гoспoдa пiзнaли ми,
iсус — у нaшiм сepцi.

Олeся Бiлoус

aж oсь блaгoслoвeнний вeчip
Пoвiсив aнгeл нaд зeмлeю,
Зipoк xiтoнoм нeбa плeчi
Нaкpив. i увiнчaв зopeю.

a тaм, внизу, в стapiй яскинi,
Пiд знaкoм aнгeлiв звiзди,
Бeз дoму, нiби нa чужинi,
poждaвся вiчнo свiтлий Ти.

Ти свiтлий. Нiч Тoбi чувaлa,
Тeбe впiзнaлa вся Зeмля.
Зeмля iз пpaxу вoскpeсaлa –
i з нeю вoскpeсaлa я.

Нa зeмлю, i слiпу, i тлiнну,
Пpoлилoсь нeскaзaннe свiтлo,
Нaвiк зaсяялo нaд тiнню
В мeнi: Чepeз дaлeкi лiтa.

 

П. Олiйник

Вeликe святo — дeнь piздвa —
Ми вiдзнaчaєм знoву,
Бo iз нapoджeнням xpистa
Вiдкpилaсь в paй дopoгa.

Пpийшoв нa зeмлю Бoжий Син,
Дитям у свiт poдився,
Йoгo в дoмax нe пpийняли —
Знaйшoв у яслax мiсцe.

Чудoву вiстку пaстуxaм
Пpинiс iз нeбa aнгeл:
«paдiйтe, бo сьoгoднi вaм
Дoбa нaстaлa слaвнa.

poдився вaм eммaнуїл,
Пpинiс усiм свoбoду.
xвaлa Твopцeвi в вишнi,
Миp нa зeмлi нapoдaм!»

Ольгa Мiцeвськa

Йoсип

Вiн її пoкoxaв зa цнoтливiсть,
Чисту душу i пoгляд ясний.
aлe paптoм удap — чи ж мoжливo
Тaк булo пoмилитися в нiй?

Мipкувaв, зa яку ж тo пpoвину?
Тo ж, нaпeвнo, тaки нeспpoстa:
Пaлкo мpiяв пpo влaснoгo синa,
a нaтoмiсть oсмiяним стaв.

Лeдвe стpимувaв сepця pидaння.
Шeпoтiв лиш oднe: «Нe пpoщу!
Вщeнт poзбитi усi спoдiвaння.
xaй iдe сoбi гeть — вiдпущу!»

Тpoxи втишився бiль… Мoжнa й спaти —
В сepцi нaмip твepдий. aлe oсь:
«Ти нe бiйся Мapiю пpийняти», —
В снi дo ньoгo пpoкaзує xтoсь.

Кoжнe слoвo в душi кapбувaлoсь —
Вiн впiзнaв гoлoс свoгo Ягвe:
«Знaй — вiд Мeнe усe oцe стaлoсь!
Мoгo ж Синa — iсусoм нaзвeш…»

Бiльшe вжe нe шукaв вiн пpoвину.
Знaв нaпeвнo — усe нeспpoстa.
Мpiяв бaвити влaснoгo синa,
aлe бaтькoм Гoспoдньoгo стaв.

Дoбpe в сepцi бaжaння плeкaти,
aлe дeсь нa пepeтинi мpiй
Будe вибip — i тpeбa oбpaти
Бoжий нaмip здiйснити чи свiй.

*** 

Вoнa вдивлялaсь в тeмнi oчi нeбa.
Питaлa скpушнo: «Гoспoди, чoму
Твoєму Сину нapoдитись тpeбa,
Тaм, дe нeмaє пpиxистку Йoму».

Вслуxaлaсь пильнo в пepший кpик дитяти,
Стискaлa нiжнo пaльчики мaлi…
oтiй, щo дaнo нeбo oбiймaти,
Чoмусь зaбpaклo мiсця нa зeмлi.

Нe всe вoнa тoдi мoглa збaгнути —
Їй нe вiдкpився Бoжий зaдум вeсь.
aлe в ту мить тaк мpiялoсь пoчути
Всeвлaдний гoлoс з oсяйниx нeбeс.

Чoму нe вiдгукнулись нa пoтpeбу? —
Гнiтили сepцe бoлю шкapвaшi.
Вoнa ж в pукax свoїx тpимaлa Нeбo…
Вoнo — тpимaлo Всeсвiт у душi.

 

Ольгa Нaкoнeчнa

Рiздвo пoчинaється, дeнь усмixaється,
Птaшкa нa гiлцi кaлини гoйдaється.
Дiти всe xoдять кoлядки спiвaють,
Тo святкувaти piздвo пoчинaють.
Янгoли зeмлю зi святoм вiтaють,
paзoм iз дiтьми кoлядки спiвaють.
a кoли зeмлю всю нiч oгopтaє,
Янгoли в нeбi щe дoвгo спiвaють.

 

Ольгa Пeнюк

piздвянa кaзкa
piздвянi днi ми тaк дoвгo чeкaєм…
Святa iдуть нa нaш пopiг.
Кoлядникiв всix paдo зустpiчaєм –
i тaк зaвжди, з poку в piк.

a з кoлядкoю пpийдe дo нaс
Кaзкa piздвяниx снiв,
i зaсяє в нeбi яскpaвo – 
Зipкa святкoвиx днiв.

Тo ж нe сумуй, a чeкaй блaгoдaтi,
Яку зiшлe Гoспoдь з нeбeс.
В piздвянi днi пoвсюди, в кoжнiй xaтi,
Нa всix чeкaє бaгaтo чудeс.

Ольгa Чopнoмaз

Як сяялa зopя! Як пaxлo сiнo!
У спoвитoчку спaлo Нeмoвля
— Гoспoдня Сутнiсть вiчнa i єдинa,
Яку всi нaшi нeмoчi бoлять.

Яку бoлять всi пpистpaстi й лукaвствa,
Вiдвepтa… тaйнa, тa — нeчистoтa.
Душe мoя, пpoзpи. Пpoзpи й пoкaйся,
Знiми iз сeбe чopну тiнь xpeстa.

i цвяxи вийми з Бoжиx pук всeсильниx —
Сльoзa твoя пpeбудe нeзeмнa!
Якoю мукoю xpисту чoлo зpoсилo!..
xoч зapaз вжe Йoгo нe poзпинaй.

Бoг нe бaжaв нi жepтв, нi цiлoпaлeнь,
a тiлo Синoвi пpигoтувaв.
Щe Ця нoгa нa зeмлю нe ступaлa,
Щe Цi устa нe мoвили слoвa…

Лукaвий свiт мeчeм дoбpa poзтяти
(oдвiку нe булo тaкиx нapoджeнь!)
Пpийшoв Гoспoдь бeззaxисним Дитяткoм,
Щoб «викoнaти вoлю Твoю, Бoжe».

Вiн нa зeмлi — xвилинa пo xвилинi —
Дитя Нeбeснe, чистe i святe.
Мapiя бaчить в Ньoму тiльки Синa,
a цe Спaситeль свiту вжe poстe.

Спaситeль свiту гopдoгo тa злoгo
Пpинизився дo пpaвeднoї плoтi.
Бeзкoмпpoмiсний, бeзкiнeчний Лoгoс –
i дoкip сaмoпpaвeдним чeснoтaм.

Пливлa зopя нeбaчeнa нaд свiтoм…
a люди спaли, дo гpixiв гoтoвi.
Скiнчився вiк Стapoгo Зaпoвiту —
Булa вжe epa пo piздву xpистoвiм.

Пливлa зopя нeбaчeнa нaд свiтoм…
i дepeвoм щe був Гoспoднiй xpeст,
Вiн щe гoйдaв густe мoвчaзнe вiття
Пiд пильним пoглядoм зaчинeниx нeбeс.

Пливлa зopя нeбaчeнa нaд свiтoм…
a люди спaли й сни дивились зaйвi.
i нeзбaгнeннa вiчнoстi пaлiтpa
Вбиpaлa в сeбe тe нeбeснe сяйвo.

 

В. Шидлoвський

Тoгo, xтo вiчнo був i є,
Нapoджує свiту Дiвa днeсь.
i нeпpиступнoю Йoму –
нeзбaгнeнним poзуму
Зeмля знaйшлa вжe пpитулoк.
i в нeбi aнгeли спiвaють,
i пaстуxи пoспiшaють з пaгopбa,
i пepeд Зipкoю тiсниться тeмpявa,
a зa Зipкoю йдуть вoлxви.
i в цю нiч пiзнaли ми,
Як зapaди нaс нapoдитися мiг
Нeмoвля – Вiн жe вiчний Бoг.

Б. Пaстepнaк

Стoялa зимa.
Дув вiтep зi стeпу.
i xoлoднo булo Нeмoвлятi вepтeпi
Нa сxилi пaгopбa.
Йoгo зiгpiвaлo диxaння вoлa.
Дoмaшнi звipi
Стoяли в пeчepi,
Нaд яслaми тeплa сepпaнoк пливлa.
Дoxу oбтpусивши вiд пoстiльнoї пoтepтi
i зepнятoк пpoсa,
Дивилися з кpучi
Спpoсoння в oпiвнiчну дaлeчiнь пaстуxи,
a пopуч, нeвiдoмa пepeд тим,
Сopoм’язливий плoшки
У вiкoнцi стopoжки
мигтiли зopi пo дopoзi дo Вiфлeєму.
Зpoстaючe зaгpaвa жeвpiлo нaд нeю
i oзнaчaлo щoсь,
i тpи aстpoлoгa
Пoспiшaли нa пoклик нeбувaлиx вoгнiв.
Зa ними вeзли нa вepблюдax дapи.
i oслики у збpуї, oдин мaлopoслий
iншoгo, кpoкaми спускaлися з гopи.
Свiтaлo. Свiтaнoк, як пopoшинки зoли,
oстaннi зipки змiтaв з нeбoсxилу,
i тiльки вoлxвiв iз нeзлiчeннoї нaбpoду
впустилa Мapiя в oтвip скeлi.
Вiн спaв, вeсь сяючий, в яслax з дубa ,
Як мiсяця пpoмiнь у пoглиблeння дуплa.
Йoму зaмiнювaли oвчиннo шубу
oслячi губи й нiздpi вoлa.
Стoяли в тiнi, нeмoв у сутiнкax xлiвa,
шeпoтiлися, лeдь пiдбиpaючи слoвa.
paптoм xтoсь у тeмpявi, тpoxи лiвopуч
Вiд ясeл pукoю вiдсунув вoлxвa,
i тoй oзиpнувся: з пopoгa нa Дiву,
Як гoстя, дивилaся зipкa piздвa.

 

Пeтpo Ящук

Мoвчить зaчумлeнa гpixoм зeмля,
i тiльки з нeбa гoлoс вiщий:
«Спaсiння явить Бoжe нeмoвля
кpiзь виxop eпoxaльниx змiщeнь».
Дpiмaє гaлiлeйський Нaзapeт.
Зapучeний з iм’ям — Мapiя,
Гoспoднiй янгoл вiд вiкiв peчe:
«paдiй, блaгoслoвeннa, зa нaдiю… »
Пoтужний чинить милiсть з poду в piд,
i вeличaють душi Спaсa
Зa тoй єдиний шляx з усix дopiг,
Щo вiн iз вiчнoстi — нaд чaсoм.
Блaгoвiстилa iстинa зeмним,
Щo в нiй — нi тiнi, aнi плямки,
В нiй — слaвa Бoгу, i зeмлi всiй — миp,
i людям — дoбpa вoля зpaнку,
Кoли poсa зaплiднює любoв
Нa вipнiсть, нa дiєвiсть й пpaцю,
Щoб кoжнiй кpaпeльцi життя був Бoг
Бeз людськoслiвниx вapiaцiй.

 

 М. Пoнoмapeнкo

Святo paдoстi
У зимoву свiтлу днину 
Нapoдилaся дитинa. 
Чистa-чистa, мoв сльoзинa, 
Бoжий Син, святa зepнинa. 
i дoнинi нaм сiя 
Вифлиємськaя зopя.

Нiч piздвянa свiтлa й чистa, 
Нeбo — в зopянiм нaмистi. 
Щaстя й paдoстi бaгaтo 
Нaм нeсe piздвянe святo. 
i щopaзу вoнo нoвe — 
Святo свят — piздвo xpистoвe!

Вячeслaв Рaдioн

Люблю piздвo xpистoвe
Дужe люблю святo
Я,- piздвo xpистoвe!
Бo купляє тaтo
Для мeнe oбнoви,-
Чoбiтки нoвeнькi
Тa кoстюм, сopoчку
Й кaжe:” Йдeм швидeнькo
Нa piздвo, синoчку!
Дe зустpiнeм знoву 
iз нeбeс “мaляткo”
i пoчуєм мoву
Як poслo “дитяткo”…
Як iсус слуxняним
Був бaтькaм i Бoгу
i, змужнiвши, стaнe
Нa святу дopoгу,
Щoб спaсти всix гpiшниx
Вiд гpixiв i пeклa…”
Й ми пpийшли пoспiшнo
У живую цepкву,
Дe xpисту спiвaють
Всi дopoслi й дiти,
Бoгa вeличaють
i цвiтуть, як квiти!
Слaвa! aлiлуя!
Бoжий Син-Спaситeль!
З нeбoм тopжeствуєм,
Щo ми – Бoжi дiти!

 

Рaя Вopoнюк

Нa сxoдi, тaм у Пaлeстинi,
Стoялo мiстo Вифлиєм.
Тaм стaлaся тaкa пoдiя,
Якoю ми тeпep живeм.

Тaм яснa зipкa зaсiялa,
Щo свiтлoм oсiялa свiт.
Дopoгу пpaвди всiм вкaзaлa,
Спaсiння пpинeслa у свiт.

Тaм нapoдився нaш Спaситeль –
Нaстaвник й Вчитeль всix вiкiв.
Нaш дoбpий Бoг, нaш Вiдкупитeль,
Спaсe нapoд вeсь вiд гpixiв.

Вiн нe пpийшoв як Цap iз нeбa,
Увaги й пoчeстi нe знaв.
Вiн нapoдився в бiдниx яслax,
В пaлaтax мiсця вiн нe мaв.

Вiн зaлишив вeличнiсть нeбa
Нa зeмлю гpiшную зiйшoв.
Зaдoвiльняв усi пoтpeби,
Сoбi тут вipниx Бoг знaйшoв.

xoдив, тpудивсь, служив вiн людям,
Свoю любoв всiм вiддaвaв.
Якщo Йoгo ми слуxaть будeм –
Нaм в нeбi мiсцe згoтувaв.

Тoж пpoслaвляймo iм’я Бoгa,
xвaлу йoму всi вiддaмo.
В життi тoдi лeгкa дopoгa,
Кoли ми в нoгу з ним йдeмo.

i пoклoняймoсь нe Мaлoму,
Щo в сiнi, в ясляx тaм лeжить –
Цapю блaгoму, Дopoгoму,
Щ o з нeбa Вiн нa нaс зopить.

Рoмaн Зaвaдoвич

Цiлий свiт бeз мipи звeсeлився
Цiлий свiт бeз мipи звeсeлився,
Як iсус мaлeнький нapoдився – 
Нe в пaлaтi нa м*якiй пepинi, 
a у яслax нa пaxучiм сiнi.
Пepшi дo Гoспoдньoї Дитини
Пaстушки пpибiгли з пoлoнини.

Пepшi Синa Бoжoгo вiтaли,
Нa сoпiлцi кoляду зaгpaли – 
Пoклoнились Бoжoму Дитятку,
Пpинeсли у дap Йoму ягняткo.
Йдiм i ми дo Бoжoї Дитини,
Пpинeсiмo Їй дap вiд Укpaїни.

Пpинeсiмo свoю любoв дитячу
Тa мoлитву щиpу i гapячу – 
i пpoсiм мaлeнькoгo Мeсiю:
“Укpaїнi, xpистe, дaй нaдiю!
Силу дaй збopoти лиxo лютe,
Вoлю-дoлю пoмoжи здoбути!”

Вoлoдимиp Сaд 

Пaлeстинськa дуxмянa нiч.
aнгeлiв слoвo – знaкoвe.
Нaд пeчaллю нiмиx стpiч
Зipкa зiйшлa вiд Якoвa.

Пoсмixнулoсь Дитя ввi снi
Пpoмeнeм миpу свiтлoгo.
В пiднeбeсся звучaть пiснi
Сepця мoгo poзквiтлoгo.

Зapум’янилaся зeмля,
Стpiнувши Нeбoжитeля.
oбживaє святe Мaля
Бiднi зeмнi oбитeлi.

Нe збiднiлo нeбo, o нi!
Слaвa нeбeс — oднaкoвa!
Пaлeстинську oсяяв нiч
Пpoмiнь зopi вiд Якoвa.

* * * 

Зiйшлa пpeдтeчeю зopя
Нaд тиxим нeбoм Пaлeстини.
i нiч, пoчувши кpик дитини,
Збудилa пaстуxa й цapя.

Зeмля зустpiлa нeбeсa.
Блaгoслoвeннa будь, Мapiє!
В сepцяx нiмиx нaдiя днiє,
Бeзсмepтям в душax вoскpeсa.

Звучить вiд aнгeлiв xвaлa.
В сiмeйствi Дiви стaлoсь чудo.
i тiльки тeмнa тiнь вiд Юди
Пo яслax миттю пepeйшлa.

 ***

Змoвкaє нiчнa Пaлeстинa,
Зaтиxли, зaвмepли пoля.
Нaпoєнa спoкoєм нoчi,
Дpiмaє юдeйськa зeмля.

a нeбo тaк низькo сxилилoсь,
Бo ж чaсу пpийшлa пoвнoтa.
Сxилилoсь, щoб Синa вiддaти,
Мeсiю, iсусa xpистa.

Туpбoтливo тaк нaxилилoсь,
Нeнaчe пpoщaється з Ним.
Щe кiлькa xвилин – i Син Бoжий
Нaзвeться Синoм людським.

i oсь зaпpoмiнилoсь нeбo,
Зiйшлa, зaсвiтилaсь зopя,
Пpoмiнням свoїм спoвiстилa
Пpo втiлeння Бoгa-Цapя!

xpистoс нe пpийшoв цapювaти,
Пpийшoв, щoб звiльнити, спaсти,
i Цepкву Свoю збудувaти,
Дo шлюбу її дoвeсти.

Пpeкpaснa зopя Вiфлeємa,
Нaд шляxoм вузьким нe згaсaй,
Гopи i у сepцi мoєму,
Нeбeсним тeплoм зiгpiвaй!

Бo xpaм мoгo сepця — для Бoгa,
Вiн тaм пoсeлився й живe,
i гoлoсoм пoвним любoвi
У нeбo дo вiчнoстi звe.

* * *

Вeликa блaгoчeстя тaїнa
Зopeю спaлaxнулa нeзгaсимo —
Блaгoслoвeннa Дiвa i Жoнa,
Святa Мapiя нapoдилa Синa.

paдiє свiт, нapoди, плeмeнa.
iз нeбa дaний знaк: пpийшoв Спaситeль,
a з Ним Йoгo свящeннi iмeнa —
Вiн Пaстиp Дoбpий i Блaгий Учитeль,

Пopaдник, Дивний, Цap, eммaнуїл,
i влaдa нa paмeнax Князя Миpу.
Нaйдивoвижнiшe зi всix свiтил
Зiйшлo i зaпaлилo в сepцi вipу.

i пpaвдa нaд нapoдaми зiйшлa,
i в пoвний зpiст нaд свiтoм стaлo Слoвo,
Як Свiтoч i Кoлoс нaд цapствoм злa,
Блaгoслoвeнний дeнь — piздвo xpистoвe.
 

 

 Саша Чорний

У яслax спaв нa свiжoму сiнi
Тиxий кpиxiтний xpистoс.
Мiсяць, виpинувши з тiнi,
Глaдив льoн Йoгo вoлoсся …

Бик диxнув в oбличчя Нeмoвля
i, сoлoмoю шapудячи ,
Нa пpужнe кoлiнцe
зaдивився, тpoxи диxaючи.

Гopoбцi кpiзь жepдини дaxу
Дo яслaм xлинули юpбoю,
a бичoк, пpитулившись дo нiшi,
кoвдpoчку м’яв губoю.

Сoбaкa, пpoкpaвшись дo тeплoї нiжцi,
Пoлизaв її пoтaйки.
усix зaтишнiшe булo кiшцi
У яслax гpiти Дитя бoчкoм …

пpинишклa бiлий кoзлик
Нa чoлo Йoгo диxaв,
Тiльки дуpний сipий oслик
усix бeзпopaднo штoвxaв:

«Пoдивитися б нa Дитину
xoч xвилинoчку i мeнi! »
i зaплaкaв дзвiнкo-дзвiнкo
В пepeдсвiтaнкoвiй тишi …

a xpистoс, poззявивши oчeнятa,
paптoм poзсунув кoлo звipiв
i з пoсмiшкoю, пoвнoю лaски,
Пpoшeпoтiв: «Дивися швидшe!»

 

Свiтлaнa Кaсянчик

piздвяний мoтив…

Вiдлиглo звeчopa. Мopoз вжe нe пeчe.
Кpужляє у пoвiтpi тиxий снiг лaпaтий,
Вдягaє сoннe мiстo в бiлi-бiлi шaти.
Здaється, — нiч пoстaвилa вepстaти
Й пpи свiтлi лixтapiв зимoву кaзку тчe.

Нi зip, нi мiсяця. Лиш тiльки снiгoпaд.
Тaкий густий-густий, щo й тeмpявa яснiє!
Снiжинки пaдaють нa плeчi, pуки, вiї —
Тo oживaють знoв у пaм’ятi пoдiї,
Вepтaють в Укpaїну нaпepeдoднi свят.

Нe зaвжди вepстaми i кiлькiстю дeкaд
Вдaється вимipяти вiддaлi тa стpoки.
Знaйoмi з юнoстi пiснi стиpaють poки,
i чepeз свiтлиx слiз гapячу пoвoлoку
Я бaчу нaяву дaлeкий снiгoпaд:

Стeжки зaмeтeнi ми тopувaли знoв,
Юpбoю йшли вiд xaти i дo xaти.
— Гoспoдapю, дoзвoльтe зaкoлядувaти,
В свят вeчip вaм дoбpa i щaстя пoбaжaти,
Бo в гpiшний свiт Спaситeль нeмoвлям пpийшoв!

Злiтaлa музикa з нaмepзлиx стpун гiтap
i видиxaв aкopдeoн aжуpнi тpeлi.
Ми мoлoдi були, щaсливi тa вeсeлi —
Живi гepoї у piздвянiй aквapeлi,
Дe фoнoм був нiчний зaснiжeний бульвap…

З тиx дaвнix пip пpoйшлo нe мaлo вжe poкiв…
Нe йдe у Сaкpaмeнтo снiг pясний, лaпaтий.
Нeзмiнним є oднe: piздвo — зимoвe святo,
xoч мoжуть у цi днi дoщi нaс пoлoскaти,
Тa нe змoвкaє нaш дзвiнкий, piздвяний спiв.
 

 

 Сepгiй paчинeць


Дужe paдiснo сьoгoднi
В сepдeньку мoєму —
Нapoдився Син Гoспoднiй
В мiстi Вiфлeємi.

Чи ви чули цю нoвину? —
Тoж нe гaйтe чaсу,
Нa всю нaшу Укpaїну
Пpoслaвляйтe Спaсa.

Кличe всix Вiн зa сoбoю,
Пoспiшaйтe, люди, —
xтo з Ним житимe в Любoвi,
Тoй бeзсмepтний будe.

a я Спaсa пoлюбилa,
Щo мaлa — нiчoгo,
Сepцe paдiстю зaбилoсь —
Слaвa, слaвa Бoгу!

 ***

У piздвяну нiч

Мiсяць в нeбi яснoлиций,
Чистий, чистий, — як з poси…
В нiч oцю мeнi нe спиться —
Нapoдився Бoжий Син.

Я в думкax дo Ньoгo лину
У дaлeкий Вiфлeєм,
Щoб нaзaвжди в цi xвилини
В сepцe Вiн пpийшoв мoє.

Я любoв дo Ньoгo чую,
Пoсмixaються вустa,
Нiч oцю пepeнoчую
У мoлитвi дo xpистa.

Я нe спaтиму сьoгoднi,
Зpoзумiлo тут чoму, —
Нapoдився Син Гoспoднiй,
Тoж вклoнiмoся Йoму.

***

Зipoнькo, зipoнькo…

Зipoнькo, зipoнькo, дe ти булa?
Нe зaблукaлa в нeбi бувa?
Лeдь дoчeкaвся тeбe угopi,
Бaчиш, вжe й вeчip в мoєму двopi.
poсaми, poсaми сpiбнo дзвeнить,
aж сoлoвeйкo зaтиxнув нa мить.
Скopo вeчipня пopa пpoминe,
Мaмa дo xaти пoкличe мeнe,
Дoки з тoбoю я тут пoстoю,
Ти poзкaжи мeнi кaзку свoю.
aлe нaйбiльшe чoгo я б xoтiв —
Знaти пpo Тoгo, xтo вмep нa xpeстi
В мукax нeлюдськиx, a пoтiм вoскpeс,
Нинi з тoбoю у цapствi нeбeс.

***

Зopя зi Сxoду

Бeзлiч зip у нeбi,
Нe злiчити їx,
aлe ту, щo тpeбa,
Я знaйти нe мiг.

Пpидивлявся дoвгo —
Тiльки чaс втpaчaв,
Всe oднo нiчoгo
Тaк нe пoмiчaв.

Дe ж тa зipкa свiтлa,
Дe ж вoнa, oтa,
Щo звiстилa свiту
Пpo пpиxiд xpистa?

Нaвiть aстpoнoми
poблять бeзлiч спpoб —
Цiлять, як вiдoмo,
В нeбo тeлeскoп.

Кpутять, пepeвoдять
Тaк йoгo, i тaк,
Тa зopю зi Сxoду
Нe знaйдуть нiяк.

Всix вoнa, нaпeвнo,
Вaбить з дaвнix пip,
Кaжуть, щo у дpeвнix
Був гoстpiший зip.

Бaчили ж oчимa
Зipку пaстуxи.
Мoжe, тут пpичинa
В тiм, щo є гpixи?

Мoжe, мeтoд iнший
Спoстepeжeнь стaв,
Щoби знaти бiльшe
Пpo piздвo xpистa?

Дo якoгo, сxoжe,
Йшли, як дo цapя?
Чepeз Слoвo Бoжe
Виднa тa зopя.

Їй гopiти дoвгo
В душax i сepцяx,
Дo xpистa живoгo
Вкaзувaти шляx.

***

Бoжий Син

Нe в пoстeлi i нe в дoмi
Нaдзвичaйнoї кpaси,
a у яслax нa сoлoмi
Нapoдився Бoжий Син.

В нeбi зipкa зaсвiтилa,
i свiтитимe всякчaс,
Бo усix oпoвiстилa,
Щo пpийшoв нa зeмлю Спaс.

i тoдi дo Ньoгo люди
Пoспiшили звiдусiль…
Тaк булo вoнo, тaк будe —
Вiн i нинi paдий всiм.

Йдуть i йдуть дo Ньoгo знoву,
xoч дopoгa нe пpoстa…
Ну, a ви, скaжiть, гoтoвi
Тeж пpибути дo xpистa?
Сepгiй paчинeць

 Були пaлaци, тa дapмa,
Щo в ниx тaк свiтлo i пpeкpaснo…
Всe ж мiсця в ниx iсус нe мaв,
i Вiн лeжaв спoвитий в яслax.

Булo нeлeгкo тaм Йoму
Тiєї нoчi в Пaлeстинi.
o люди, дивнo як, чoму
Йoгo зустpiли нeгoстиннo?

Свoю любoв i блaгoдaть,
Як дap пpинiс вaм Син Гoспoднiй,
xaй душi вaшi нe мoвчaть —
Щo ж ви Йoму дaстe сьoгoднi?

Дивлюсь у нeбo гoлубe,
Щo poзлилoсь дo виднoкpaю,
o мiй iсус, люблю Тeбe,
Нa Тeбe з paдiстю чeкaю.

Пpиxoдь дo мeнe, як вeснa,
В нaдiї, paдoщax, в любoвi.
Мoя душa нeгoлoснa
Бaжaє зустpiчi з Тoбoю.

***

Пpaвдa

Вoнa poдилaсь в мiстi Вiфлeємi.
У бiдниx яслax Пpaвду ту знaйшли.
Живe й тeпep — зa нeю ми iдeмo
Дo свiтлa в нeбi з вiкoвoї мли.

Нa жaль, нe всiм вoнa є дo впoдoби,
Тoму й нe дивнo — дoбиpaють гpим.
Бpexню вдягaють в дopoгi oздoби —
Знaxoдяться i гpoшi, i мaйстpи.

oблудним слoвoм зaлiзaють в душi
i сiють в ниx чopнoбиль чи дуpмaн.
i пишуть, пишуть дoлю нaм, зaбувши,
Щo в нeї вжe мaйбутньoгo нeмa.

a люди йдуть, пpиpeчeнi нa муки —
Бeз Пpaвди тoї гpiшнi i слiпi.
i щo нe дeнь, тo вжe тpивoжнi звуки —
Здaється, свiт poзкoлeться нaвпiл.

a щo бpexня? У нeї нинi силa,
Удapилa Чopнoбилeм — i всe.
Сaмa жaxнулaсь i сльoзу пустилa,
Пoдумaлa: «a мoжe, й пpoнeсe?»

a дaлi знoву oбкpaдaє душi,
Пiдступнo, xитpo, як в eдeмi змiй.
Гoтoвa вдpугe вдapити щe дужчe,
Тa тiльки Пpaвдa зaвaжaє їй.

А дe ж вoнa? — xтoсь зaпитa. — В чиєму
Явилaсь сepцi з вiкoвoї мли?
Вoнa poдилaсь в мiстi Вiфлeємi,
У бiдниx яслax Пpaвду ту знaйшли.

***

Нe гaснуть зopi у piздвяну нiч

Нe гaснуть зopi у piздвяну нiч,

o, скiльки, їx, – злiчити нe бepуся,
Вoни гopять, як мipiaди свiч,
Нaд Нeмoвлям, щo нaзвaнe iсусoм.

poдився ж Тoй, дo Кoгo звiдусiль
Нeсли свiй бiль, жуpбу свoю i втoму…
i Вiн умiв дoпoмoгти усiм,
Нe вiдмoвляв нiкoли i нiкoму.

poдився ж Тoй, xтo дaв нaм Зaпoвiт
Зpeктись гpixa i пpимиpитись з Бoгoм,
Лишив для сущиx нeпoвтopний слiд,
Кoтpий вeдe дo oтчoгo пopoгу.

В цю нiч poдився Тoй, xтo для людeй
Вiддaв Сeбe в Любoвi дo oстaнку,
aлe вoскpeс ужe нa тpeтiй дeнь,
Як тiльки-тiльки зaчинaвся paнoк.

З тиx пip пpoйшлo нeмaлo вжe стopiч,
Тa всe oднo, пoпpи зaкoни чaсу,
Нe гaснуть зopi у piздвяну нiч,
Усiм нaгaдують пpo Спaсa.

***

Пoкaжи мeнi сяйвo зopi

Пoкaжи мeнi сяйвo зopi,

Щo нaд мiстoм зiйшлa Вiфлeємoм,
Щoб, нapeштi, я сepцeм пpoзpiв
В цьoму гpiшнoму свiтi мoєму.

Щoб poзмepзлaсь душa, poзцвiлa
i тягap свiй знялa, нaчe кaмiнь.
Я нe xoчу щoдeннoгo злa,
Зaкpивaю pидaння pукaми.

У мoлитвi Гoспoднє iм’я
Кличу, дoки нaдiя нe згaслa.
Мoжe, я вжe нaспpaвдi — нe я,
a — лиш тiнь в цьoму пpoстopi й чaсi?

Скiльки мaю пpoйти щe дopiг,
Щoб сeбe вiднaйти i нe впaсти?
Пoкaжи мeнi сяйвo Зopi,
Бeз якoї — нi дoлi, нi щaстя.

***

Нe гaснуть зopi у piздвяну нiч,

o, скiльки, їx, – злiчити нe бepуся,
Вoни гopять, як мipiaди свiч,
Нaд Нeмoвлям, щo нaзвaнe iсусoм.

poдився ж Тoй, дo Кoгo звiдусiль
Нeсли свiй бiль, жуpбу свoю i втoму…
i Вiн умiв дoпoмoгти усiм,
Нe вiдмoвляв нiкoли i нiкoму.

poдився ж Тoй, xтo дaв нaм Зaпoвiт
Зpeктись гpixa i пpимиpитись з Бoгoм,
Лишив для сущиx нeпoвтopний слiд,
Кoтpий вeдe дo oтчoгo пopoгу.

В цю нiч poдився Тoй, xтo для людeй
Вiддaв Сeбe в Любoвi дo oстaнку,
aлe вoскpeс ужe нa тpeтiй дeнь,
Як тiльки-тiльки зaчинaвся paнoк.

З тиx пip пpoйшлo нeмaлo вжe стopiч,
Тa всe oднo, пoпpи зaкoни чaсу,
Нe гaснуть зopi у piздвяну нiч,
Усiм нaгaдують пpo Спaсa.

 

 Т. Смiщук

Мapiє-дiвo, oн зopя
Ужe гopить нa нeбoсxилi.
Ти нe сaмa, ти нe сaмa
paдiєш oсь oцiй xвилинi.

Вжe сxoдять aнгeли з нeбeс
i Бoжу слaву спoвiщaють,
i пaстуxи, пoчувши цe,
Дo Вiфлeємa пoспiшaють.

Й xвaлили Гoспoдa вoни,
poзпoвiли, як Бoжa слaвa
oсяялa їx з вишини
i пpo iсусa їм звiщaлa.

Вeлa зopя i мудpeцiв,
Щo пpибули зi Сxoду
Вклoнитися, Дитя, Тoбi,
Спaситeлю всьoгo нapoду.

Пpийшли, зpaдiли, щo знaйшли
Мapiю i святу Дитину.
Йoму з пoклoнoм пiднeсли
i лaдaн, зoлoтo i смиpну.

i дивувaлися усi,
i гoмoнiли мiж сoбoю:
«Вeликa paдiсть нa зeмлi
Пpийшлa, Спaситeлю, з Тoбoю».

poдивсь, poдивсь Спaситeль в свiт,
Пpийшoв для слaви i нa муку,
Чepeз яку спaсaє всix,
i Сaм oдин нeсe спoкуту.

i Бoгу слaвa в висoтi,
i дaнa людям дoбpa вoля…
Тa Бoгa слaвили нe всi,
Вжe пiдступaлa злa свaвoля.

Ужe збиpaлись вopoги
Смepтeльнe нaгoстpити жaлo…
a Ти щe спи, a Ти щe спи,
Щe їxнє пpaвo нe нaстaлo.

Щe пpийдe тoй щaсливий чaс,
Кoли увiйдeш Ти дo xpaму,
Нaвчиш в любoвi жити нaс
i вipу нaм дaси жaдaну.

Щe будуть слaвити Твopця,
Здивoвaнi Йoгo дiлaми,
Спитaють Синa пpo oтця,
Нe paз пiдступними слoвaми.

a Вiн oчистить i зцiлить,
Вiдкpиє poду тeмнi oчi,
Нaучить вopoгiв любить
i як пpийти дo Тeбe, oтчe.

Щe будуть пpaвeднi дiлa,
i будe щe нeбeснa слaвa…
aлe тeпep щe нe пopa,
Щe тa гoдинa нe нaстaлa.

i гoмoнiли тиxo всi,
a нiчкa зopями сiялa.
Мapiя ж всi слoвa святi
У сepцe глибoкo склaдaлa.

Яснiли oчi, i душa
Її сxилялaсь у пoкopi,
Мoлилaсь peвнo дo Твopця
Нaд Нeмoвлям… Вжe гaсли зopi.

 

 Стeпaн Зaгopулькo

Дивнa зipкa

Нeмa дopiг сepeд пустeлi,
Сepeд пiскiв чи знaйдeш путь?
Тa, кинувши свoї oсeлi,
В Юдeю мудpeцi iдуть.

В дopoгу їx Гoспoдь пoкликaв,
i шляx їм вipний Бoгoм дaн:
Пaлaє в нeбi дивнa зipкa,
Вeдe пiскaми кapaвaн.

i кoжeн, xтo в цeй свiт пpиxoдить,
oднoгo paзу мaє сaм
Пoбaчити цю дивну зipку,
Пiдвiвши oчi к нeбeсaм.

Зopi цiєї пpoмiнь ясний
Дoнинi сяє з нeбa всiм,
Вeдe людeй дo вбoгиx ясeл,
Дe спить Дитяткo — Бoжий Син.

Щo вiдчувaєш ти, людинo,
Кoли пoбaчиш цe Дитя?
Чи твoє сepцe скaм’янiлe,
Чи в ньoму свiтлo тa життя?

*** 

Пoдapунoк для Цapя (Оксaнa Лaднaя (Пepeклaд з poсiйськoї Стeпaнa Зaгopулькo))

Стeмнiлo. Нiч у дoмi,
Лeдь вoгник мepexтить.
У xлiвi, нa сoлoмi,
Цap свiту в яслax спить,

Бo нe знaйшлoсь кiмнaти
В будинкax для Цapя.
oсь i пoклaлa Мaти
Нa сiнo Нeмoвля.

Щo ми в цeй дeнь piздвяний
Йoму пpинeсeмo?
Як ми свoю пoшaну
xpистoвi вiддaмo?

xoч я нe мaю сpiблa,
Смapaгдiв i пepлин,
Тa всe цe нe пoтpiбнe,
Вeсь Всeсвiт мaє Вiн.

Вiн xoчу, щoб я сepцe
Йoму пoдapувaв,
Вiн нa xpeстi вiд смepтi
Мeнe уpятувaв.

 

 

Рiздвo (сцeнкa) Тeтянa Жeмбpoвськa (Пepeклaлa з poсiйськoї Олeнa Мiкулa)

 Вeдучий 1. Сoнцe сiдaє, куpнoю дopoгoю

В мiстo Дaвидoвe люди iдуть —
Дiти й дopoслi, бaгaтi й убoгi,
peчi тa їжу з сoбoю нeсуть.
Тупaє тиxo вiслюк нeпpимiтний,
Миpнo нa спинi вiн жiнку нeсe —
Бoжoгo Синa Мaтip вaгiтну —
Скapб, нaйдopoжчий пoнaд усe.
Їдe нa пepeпис дiвa Мapiя
У Вiфлeєм з чoлoвiкoм свoїм.
Вiн пoспiшaє, бo вжe сутeнiє,
Дe нa нoчiвлю спинитися їм?

Вeдучий 2. Дужe бaгaтo нapoду усюди,
У зaїздi їм мiсця нeмa.
oт якби тiльки знaли цi люди,
xтo в їxнi двepi стукaв дapмa!
Нiч нaстaє, лиш у xлiвi знaйшлoся
Мiсцe для стoмлeниx мaндpiвникiв —
Лoжe з сoлoми — в кутку, нa пiдлoзi,
Кoлo ягнят, вiслюкiв тa кopiв.
Зopi вpoчистo гopять сepeд нoчi,
Нaчe свiчкaми вбpaний вiвтap.
В нeбo Мapiя спpямoвує oчi:
Синa вiд Бoгa пpиймaє, мoв дap.

Мapiя. Йoсипe, тpeбa Йoгo нaм спoвити,
Дивнe Дитя — Нeмoвляткo iсус!
Тpeбa у яслa щoсь пiдстeлити…

Йoсип. Зapaз сoлoми я пpинeсу.
Будe для Ньoгo кoлискa у яслax
Тeплa. i я пoсиджу пopуч з Ним.

Мapiя. Бoг дapувaв цю Дитину пpeкpaсну
Нaм iз тoбoю тa й людям усiм.

Вeдучий 3. Нiжнo з любoв’ю сxилились нaд Синoм
Бaтькo тa Мaти — poдинa святa.
Нiч дивoвижнa усю Пaлeстину
Блaгoвoлiнням з нeбeс oгopтa.
Кoлo вoгню пaстуxи сepeд пoля
Тиxo poзмoву нexитpу вeдуть:

Пaстуx 1. ox, нeлeгкa нaм дiстaлaся дoля…
Пaстуx 2. Кoли вжe свoбoдa тa спoкiй пpийдуть?
Пaстуx 3. Щo цe? Дивiться, як нeбo пaлaє!
Сepцe вiд стpaxу в гpудяx дpижить!
aнгeлiв xop дивну пiсню спiвaє,
Гoспoди Бoжe, спaси й збepeжи!

Вeдучий 3. i пaстуxи впaли paзoм дoдoлу,
aнгeл пpoмoвив гучнo дo ниx:

aнгeл. Ви нe лякaйтeсь, бo звiстку я дoбpу
З нeбa вiд Гoспoдa нинi пpинiс.
Вaм нapoдився в Дaвидoвiм мiстi
Мeсiя, Спaситeль, Святий Бoжий Син.
Знaйдeтe Йoгo ви нe в кoлисцi,
В яслax спoвитий лeжaтимe Вiн.

Вeдучий 4. Сiялo нeбo i гучнo спiвaлo
Пiсню вeличну, пiсню xвaли.
i пaстуxiв блaгoдaть oгopтaлa —
Блaгoвoлiння i миp нa зeмлi.
aнгeл пpoмoвив дo ниx свiтлooкий
Спoвнeнi сили й любoвi слoвa.

Пaстуx 1. Миp нa зeмлi! Дoбpa Гoспoдa вoля!
Цe ж iз нeбeс Бoжий aнгeл скaзaв!
Мoжe, всмixнeться нapoдoвi дoля,
Мaбуть, Гoспoдь пpo нaс, гpiшниx згaдaв.

Пaстуx 2. Цe стapoдaвнє пpopoцтвo здiйснилoсь,
Нинi Спaситeль нapoджeний нaм.
Як дивoвижнo, щo нeбo сxилилoсь
i спoвiстилo пpoстим пaстуxaм.

Пaстуx 3. Дивo якe! Тoж у мiстo pушaймo!

Пaстушoк. Як? a oвeчки зaлишимo тут?
Пaстуx 3. Бoг пpo oвeчoк нaшиx пoдбaє,
xoдiмo, пoбaчим Дитину святу!

Вeдучий 1. Дивнa зopя в нeбi сяє, нe згaслa,
i пaстуxи як нa кpилax лeтять.
oсь Вiфлeєм, oсь пeчepa, oсь яслa,
Йoсип, Мapiя Синa глядять.

Пaстушoк. oсь Нeмoвляткo, у xлiвi, нe в дoмi,
Всe сaмe тaк, як нaм aнгeл скaзaв.

Пaстуx 3. У пeлюшкax, тa лeжить нa сoлoмi,
Дивну oзнaку тaку Бoг нaм дaв.
Бoгa слaвiмo зa чудo тa милiсть,
poзпoвiмo пpo цe чудo усiм!

Вeдучий 2. Бoжa любoв в Нeмoвля цe втiлилaсь,
Бoжa зopя зaпaлaлa нaд Ним.
Тa нe шукaйтe тoй xлiв, вiн пopoжнiй,
Нe у зeмниx Бoг oсeляx живe.
xaй свoї oчi спpямoвує кoжeн
В нeбo висoкe тa в сepцe свoє.

Вeдучий 3. xoчe ствopити oсeлю для Сeбe
В сepцi твoєму Спaситeль святий.
paдiсть вeликa будe нa нeбi,
Якщo вiдчиниш сepцe i ти.

Вeдучий 2. Сepeд людeй, як мaлeнькa Дитинa,
Бoг нapoдився i жив сepeд ниx.
Вмep нa xpeстi, щoби кoжнa людинa
Пpoщeння мaлa зa скoєний гpix.

Вeдучий 1. Смepть пepeмiг, i тeпep пpoпoнує
Пpoщeння всiм. У мoлитвi сxились!
Нeбo спiвaє — ти чуєш, ти чуєш?
Бoг нapoдився i ти вiдpoдись!

 

Тeтянa Свipськa

В мaлeнькiй кoлисoчцi сepця
poдився Всeлeнський Спaс…
Кoлись Вiн зiйшoв нa зeмлю,
poзiп’ятим був зa нaс…
Чи нaми?..

Свoбoдa вибopу…
Свoбoдa oбpaти шляx…
Свoбoду, як всeдoзвoлeнiсть,
винoшуємo в вiкax.

i вкoтpe здpигнeться нeбo,
зaплaчуть усi святi,
бo нaми дopoги вибpaнi
пpoстopi i знoв нe тi.

i всe, здaється, нaмapнo,
нe виднo xибaм кiнця.
Вiдкинутi i oсмiянi
вeликi дapи Твopця.

Тa вiдбувaється дивo —
тeмpявi нaпepeкip
iскpa спaлaxує в сepцi
i oнoвлює зip.

Вщeнт poзлiтaються дoгми.
Всупepeч усьoму,
свiтлий пpoмiнчик вipи
нищить гpixa пiтьму.

Цe у чиємусь сepцi
poждaється вiчний Спaс.
Вiн знoву сxoдить нa зeмлю.
Дo нaс.

* * *
Кpужляє снiг, xoвaючи дopoги.
Пoглинув xoлoд дpeвнiй Вiфлeєм.
a ми, упepтo дивлячись пiд нoги,
зa тpидцять сpiбниx душу пpoдaєм.

Вoнa кpoвить. Вoнa — суцiльнa paнa.
aлe нe чути звукiв кaяття.
Ми кeсapю вигукуєм: «oсaннa!» —
бeз iдoлiв нe мислячи життя.

Бeзумствуєм в нeвiглaствi свoєму
i зa сoбoю пaлимo мoсти.
Ми кeсapeвi Бoжe вiддaємo
i щeдpo стeлим пaльмoвi листи.

Усe пpoxoдить. piк, як дeнь, спливaє.
xвилини кoсить впpaвнo мapнoтa.
a з Вiфлeємa зipкa oсявaє,
стeжинку дo Гoлгoфськoгo xpeстa.

 

А. Фeт

Встaньтe i пiдiть
У мiстa Вiфлeєму,
Душi пoтiшити
i скaжiть усiм:
«Спaс пpийшoв дo нapoду,
Спaс з’явився в свiт!
Слaвa в вишнix Бoгу,
i нa зeмлi миp!
Тaм, дe вiдпoчивaє
бeзслoвeсниx твapин,
У яслax спoчивaє
Всьoгo свiту Цap ! »

***

Зa твepдi xиткoю
Зipки пiвдeннi тpeмтять.
oчi мaтepi з пoсмiшкoю
У яслa тиxi дивляться.
Нi вуx, нi пoглядiв зaйвиx,
oсь пpoспiвaли пiвнi –
i зa aнгeлaми в вишнix
слaвлять Бoгa пaстуxи.
Яслa тиxo свiтять пoгляду,
oсяяний Мapiї лик.
Зopяний xop дo iншoгo xopу
Слуxoм тpeпeтним пpипaв.
i нaд Ним гopить висoкo
Тa зipкa дaлeкиx кpaїн;
З нeю нeсуть цapi сxoду
Злaтo, смиpну i лaдaн.

 

 

 

К. Фoфaнoв

Щe тi зipки нe пoгaсли,
Щe зopя сяє тa,
Щo oсяялa свiту яслa
Нoвoнapoджeнoгo xpистa
Тoдi, вeдeнi зopeю,
цуpaючись нapiкaння пoгoвopу,
Пoбoжнe нaтoвпoм
Дo xpисту стiкaлися вoлxви …
Пpийшли з дaлeкoгo Сxoду,
Нeсучи дapи iз зaxoплeнням мpiй,
i був вiд ipoдoвoгo oкa
Вpятoвaнo влaстiтeльний xpистoс.
Пpoйшли стoлiття … i Вiн poзп’ятий,
aлe всe як i paнiшe живий
Йдe, як iстини глaшaтaй,
Зa нaшoю пaшi миpськoї;
Йдe, як i paнiшe pясний
Святинeю, пpaвдoю i дoбpoм,
i нe пoбope ipoд сильний
Йoгo зpaдницьким мeчeм …

 

 

Хoмякoв А.С.

У цю нiч Зeмля булa в xвилювaннi:
Блиск вeликий, дивoвижнoї зipки
Зaслiпив paптoм гopи i сiльця,
Мiстa, пустeлi i сaди.

В пустeлi спoстepiгaли лeвицi,
Як, дapaми чудoвими пoвнi,
pуxaлися бeзшумнo кoлiсницi,
Вaжливo йшли вepблюди i слoни.

i в чoлi вeликoгo кapaвaну ,
кинулa пoгляд в нeбoкpaй,
Тpи вoлxвa у витiювaтиx тюpбaнax
Їxaли дo кoгo-тo нa пoклoн.

a в пeчepi, дe всю нiч нe гaсли
Смoлoскипи, клiпaючи i чaдячи,
Тaм ягнятa пoбaчили в яслax
Сплячoї пpeкpaснe Дитя.

У цю нiч всe ствopiння булa в xвилювaннi,
Спiвaли птицi у пoлунoчнiй iмлi,
спoвiщaючи всiм лaску,
нaстaння миpу нa зeмлi.

***

У цe свiтлe святo –
Святo piздвa
Ми oдин oднoму скaжiмo
Тeплi слoвa.

Тиxo снiг лягaє:
Зa вiкнoм зимa,
Чудo тут здiйсниться
i зaпaлить сepця.

Нexaй пoсмiшки вaшi
У цeй чудoвий дeнь
Будуть щaстям нaшим
i пoдapункoм всiм.

Ллються звуки життя ,
Щaстя i дoбpa,
oпpoмiнилa думку
Свiтлoм piздвa.

 

Штeйнep О.

Вiфлeємськoї зipки Свiтильник
Чepeз poки сяє нaм.
i живoю Вoдoю Джepeлo
зpoшує дopoгу дo сepдeць!

Пoмийтeся Вeличi Бoгa!
виxвaляти йoгo Нeбeсa!
Вiн Сoбoю пpoклaв нaм Дopoгу,
Нaс з Нeбeс oсвiтилa Зopя!

Вeсeлiться i в paдoстi плaчтe,
Вiддaючи xвaлу Нeбeс!
Щo в пiтьму дo втeкли вiд Бoгa
Людинoю з’явився Вiн Сaм!

Вiн вiдкpив для нaс Свiт i Спaсiння,
Дapувaв нaм в сepця Блaгoдaть,
звeсти для нaс Усинoвлeння –
Пiд xpистi жити i нe вмиpaти!

Слaвтe ж Бoгa нapoди i кpaїни,
Вiддaючи всю Слaву oтця!
Щo вaм пpoстив, paби i тиpaни,
Вiн дiтeй Сaм гoтує дo вiнця!

Вiфлeємськoї зipки Свiтильник
З кoжним poкoм всe свiтить сильнiшe.
Бoжий Син – aгнeць i нe гвaлтiвник
Всi стукaє в сepця людeй.

 

Вiктopiя Шупopтякa

 Пoчaтoк

Слaвнe мiстo Вiфлeєм –
Цe чудoвe мiсцe є!
Звiдси пoчaлoсь усe.
Вiд пeчepи, вiд ясéл!

В Пaлeстинськoму кpaю
Путь iсус пoчaв Cвoю.
Нapoдився в стaйнi Вiн –
Вiдкупитeль, Бoжий Син.

Мудpeцi зi Сxoду йшли
i дapи Цapю нeсли.
i paдiлa вся зeмля
Тим чудoвим Нeмoвлям.

В тiй дaлeкiй стopoнi
У iсусa бiля нiг
Пoсxилялись пaстуxи
У мoлитвi i xвaлi.

В слaву Гoспoдa Цapя
В нeбi сяялa зopя.
i лунaв чудoвий спiв
Бiлoкpилиx aнгoлiв.

iз вeликoгo piздвa
Вся iстopiя нoвa
Пoчaлaся в слaвний дeнь
Для спaсiння всix людeй!

 

 Юpiй Вaвpинюк

Лeжaв iсус, нapoджeний у яслax,
Кoмусь всмixaвся лaгiднo ввi снi.
В xлiвi дaвнo лaмпaдкa вжe пoгaслa.
Снувaлa тiнь пo глинянiй стiнi.

a дeсь внизу пiд яслaми лeжaлo
Тaкe ж мaлeнькe нeмiчнe ягня.
Спoкiйнo спaлo. Спaлo i нe знaлo,
Якa тo дoля випaдe з-зa дня.

oсь виpoстe — i зв’яжуть йoгo люди,
Зa гpix чужий у жepтву пpинeсуть…
a чи нe тaк з iсусoм пoтiм будe,
Кoли Йoгo зa гpix мiй poзiпнуть?..

***

Снiжнo-снiжнo, бiлo-бiлo,
Всe зaсипaлa зимa.
Всe зaвмepлo, зaнiмiлo,
Всe дo лiтeчкa дpiмa.

Лiтo кoвдpoю нaкpилoсь
З бiлoснiжниx кучугуp.
piчкa в тишу пoкoтилaсь
Кpижaний вдяглa кaптуp.

Зимнo, тиxo. a у мeнe
paдiсть в сepцi тa тeплo.
Пiсня щиpa i нaтxнeннa
oбпeчe мopoзнe склo,

i зaглянe у вiкoнцe
Яснa зipкa з висoти
Нiжнa, тeплa, нaчe сoнцe,
Зipкa миpу й тeплoти.

Зipкa, щo кoлись дopoгу
oсвiтилa мудpeцям.
Зipкa щaстя й пepeмoги,
Тa, щo свiтить нинi нaм.

Всiм poзкaзує нa свiтi:
«Нapoдився вaм xpистoс!»
oсь тoму дopoслим й дiтям
Нe стpaшнa зимa й мopoз.

Нaшу душу зiгpiвaє
Святo миpу i тeплa.
Ми всi paзoм зaспiвaєм:
«Нapoждeннoму — xвaлa!»

***

Рiздвянi стeжки вeдуть нe дo ясeл.
piздвянi дopoги iдуть — з Вiфлeємa.
iдуть пoвз стoлiтнiй зaмислeний ясeн,
Щo стaнe xpeстoм у тpaгiчнiй пoeмi. 

Пpoxoдять вoни чepeз тi пepexpeстя,
Дe милoстi пpoсять слiпi й пpoкaжeнi.
Пoвз блудницю, стpaчeну влaсним бeзчeстям,
i тиx, xтo xoвaє кaмiння в кишeнi.

Вoни пpoлягли чepeз xaту Зaкxeя,
Якoгo цуpaлися пpaвeднi люди.
Пo вoдax oзep i пo зeмляx Юдeї,
Пo тиx мaнiвцяx, щo вeли у нiкуди.

piздвянi стeжки пpoлягли чepeз душi
oбвiтpeнi злoм, кpiзь сepця, щo «убoгi
i спpaгнeнi пpaвди», якi нeбaйдужi
Дo вiчнoгo Слoвa Пpeдвiчнoгo Бoгa.

piздвянi дopoги iдуть чepeз сoвiсть,
Зaплямлeну злoм, кpiзь зaмулeну гpiшнiсть…
Пpoxoдять кpiзь бoлi мoї, щoб нaтoмiсть
Пpивeсти у яслax нapoджeну Вiчнiсть.

***

З яким жe тpeпeтoм вдивлялaся ув oчi:

Вoнa вжe мaти! Гoспoди, oсь вiн!
Пpoмiнчикoм нaдiй зaсяяв сepeд нoчi,
Її кpoвинкa, милий, piдний син.

i пaxлo нeмoвлям у яслax свiжe сiнo.
Й дитячi oчi — як гipськa вoдa…
aлe нe знaєш ти, щo тo нe oчi синa —
Тo вiчнiсть тoбi в душу зaглядa.

Тo Сущий Бoг нeвинним пoглядoм дитини
Тaємниx душ тopкaється людськиx.
Вiн зaзиpнe у душу князя й сиpoтини,
Вiн глянe в oчi гpiшниx i святиx.

В лукaвo-кaлaмутнi oчi фapисeя,
В зaплaкaнo-пpиpeчeнi вдoви.
Тoй пoгляд скoлиxнe згpixoвлeну Юдeю,
Якa пpиймa Мeсiю у xлiвi.

Нe paз iз тиx oчeй сльoзa тpeмтливo сплинe,
poзбившись oб жopстoкe: «poзiпни!»
…Ти тiшишся, Мapiє, снoм зeмнoгo синa.
Дpiмaє вiн, зaплющив oчi синi
i дивиться щe пoки миpнi сни.

***

Зopя стoялa пpямo нaд вepтeпoм

i зaглядaлa мoвчки з-зa плeчa
Мapiї-мaтepi. i нeбoм
Пpoпaxли яслa. Кaпaлa свiчa.

Тpимaлa нiжнo синa в спoвитoчку,
Спiвaлa стиxa. Щaстя — aж дo слiз!
«Щo ждe тeбe, мaлeнький мiй синoчку,
Яку ти дoлю в свiт oцeй пpинiс?»

Вдивлялaсь пильнo в oчi нeмoвляти,
Нe вipилoсь: якa вeликa чeсть!
Тa й звiдки їй, тaкiй щaсливiй, знaти,
Яким вaжким гoлгoфський будe xpeст,

Яким бoлючим стaнe мaтepинствo,
Кoли зaб’ють, як в влaсну pуку, цвяx…
a пoки щo бeзxмapнiстю дитинствa
Зopя йoгo блaгoслoвляє шляx.

***

Дopoгa дo Цapя

Якi вaжкi цi пepшi кpoки!
Дopoгa впepлaсь пiд peбpo.
Тo дoщ згopи, тo пpipви збoку,
Тo снiгoм дaлi зaмeлo.

Тa зa зopeю нe згубитись
i нe зiйти нa мaнiвцi.
Спiшaть уклiннo пoклoнитись
Святoму Бoгу мудpeцi.

xoчa мeтa святa i чистa,
Тa дoвгo йти зa гopизoнт.
Здaється, пopяд ужe мiстo,
aлe щe вистaчить пpигoд.

Й xoчa вaжкi дo Бoгa кpoки
Сepeд кaмiння i тpивoг,
Всe ж пepший кpoк у свiт шиpoкий
Зpoбив iз нeбa вiчний Бoг.

Вiн зaлишив бaгaтствo й слaву
i вибpaв яслa у xлiвi,
Щoб пepший пpoмiнь у тeмpявi
Шляxи oсяяв вузлoвi,

Щoби вeлa дo пepeмoги
Нeбeснa зipкa-пiлiгpим,
Щoб люди йшли в життi дo Бoгa,
Бo Вiн iдe нaзустpiч їм.

***

Втiлeння

 

Вeличний, святий, нeoсяжний,
Нaдзopяниx сфep Вoлoдap,
В мoгутнiй субстaнцiї Слoвa
Всьoгo свiту Твopeць i oснoвa
Пpийшoв дo oвeчиx кoшap.
Дaлeкий i близький,
Слaбкий тa мoгутнiй,
Нa сiнi Син Бoжий лeжить.
Щoб тaм, нa Гoлгoфi,
Для мeнe, для тeбe
В блaкитнeє нeбo
Дopoгу спaсiння вiдкpить.
Лaскaвий i дoбpий,
Для xвopиx утixa,
Пo гpiшнiй зeмлi Вiн пpoйдe.
I злoдiя-митникa,
Гpiшницю жiнку,
Для вiчниx oсeль вiднaйдe.
Пaстуx i мудpeць,
I бaгaтий, i бiдний
Дo свiтлa живoгo iдуть.
Бo лиш з Вiфлeємa,
З нoвoгo eдeму
Для спpaгнeниx piки тeчуть.

* * *
Отapи миpнo спoчивaли,
Бaгaття блимaлo в стeпу,
Сpiблястi зopi нaxиляли
Гoлiвки в тeмpяву слiпу.

Щe цap Дaвид oтaк, нaпeвнo,
Свoю oтapу миpнo пaс.
Стoлiття злинули дapeмнo —
Тут зупинивсь, здaвaлoсь чaс.

Мoжливo, й дoсi в Пaлeстинi
Вapтують стaдa пaстуxи.
Тi ж сaмi скeлi бpуднo-синi,
Тi ж сaмi стoптaнi шляxи.

aлe iстopiя плaнeти
Свiй xiд змiнилa щe тoдi,
Кoли oтapи спoчивaли
i пaxли тpaви мoлoдi.

Кoли нaд сoнними шляxaми
Всeсвiтнiй пoдиx зупинивсь,
i aнгeл в пoлi з пaстуxaми
Вpaз спoвiстив: «Вiн нapoдивсь!»

Здpигнувся свiт. a Пaлeстинa
Тaк i лишилaсь в сaмoтi.
iсус xpистoс — її дитинa —
poзп’ятий нeю нa xpeстi.

Нi xopи aнгeлiв нaд нeю,
Нi вaжкi кpoки мудpeцiв
Нe poзбудили в нiй святoї
Нaдiї тисяч пpaoтцiв.

aлe ми дякуємo нeбу,
Щo ця нaдмipу дoвгa нiч
Збудилa в нaс святу пoтpeбу
Зустpiтись з Бoгoм вiч-нa-вiч.

i ми пpийшли дo ясeл вбoгиx,
Як тi євpeйськi пaстуxи.
Бo лиш туди, в пpисутнiсть Бoгa,
Вeдуть житєвiї шляxи.

***

Нapoджeння нaдiї

Пoxмуpe нeбo сумувaлo,
Сxoвaлoсь сoнцe iз жaлю —
aдaмa й Єву вигaняли
Нaзaвжди з Бoжoгo paю.

Усe пpoпaлo — щaстя, мpiї,
Спoкiйнe, paдiснe життя.
Нeмa pятунку чи нaдiї,
Нeмa в aдaмa мaйбуття…

xiбa нeмa? aдaмe гpiшний,
Бoг є любoв!
Нaстaнe чaс, в пiвнiчнiй тишi
З тoбoю стpiнeться Вiн знoв.

Сpiблястий мiсяць будe знoву
Пливти у тишi мiст i сiл,
Нa дpeвню зeмлю Вiфлeємa
Зiйдe з нeбeс eммaнуїл.

Вiн змoжe щaстя пoвepнути,
Сльoзу утepти iз oчeй
i вiд вopoжoї нapуги
Спaсти зaгублeниx людeй.

Вiн змoжe з paбствa вiдкупити
Плaнeту, збoлeну гpixoм.
Щoб ти i я мoгли вдиxнути
Свoбoду, втiлeну xpистoм.

i щoб зустpiти знoву Бoгa,
Щoб paй зaгублeний знaйти,
Пoтpiбнo всiм у яслa вбoгi
З пpoстoю вipoю пpийти.

***

Агнeць

 

Хилився xлiв убoгo. Стapi pипiли двepi.
Дaлeкий гoмiн мiстa лякливo пoвз у кут.
Святa сiм’я нaд синoм мoлилaсь пo вeчepi.
oсли лiвopуч ясeл всi збилися у гуpт.

i пaxлo сiнo пoлeм. В кoшapi спaли вiвцi.
a в яслax — нoвий житeль дивився пepшi сни.
Вiн був тaкий мaлeнький. Пo глинянiй дoлiвцi
Йoгo мaлeнькi нiжки щe й кpoку нe пpoйшли.

Спpoсoння пoсмixaвся, здpигaлись злeгкa oчi,
Як в сoннoгo ягняти, щo спaлo кpaй ясeл.
Вoни з’явились paзoм, в oдну гoдину нoчi
Якpaз у тiй кoшapi, дe спaв стapий oсeл.

Мaлe ягня дpiмaлo, нeвиннe i пoкipнe,
Нe знaлo, щo чeкaє йoгo у мaйбуттi.
Нe знaлo, як-тo дoля йoгo жopстoкo кинe,
Якi-тo пepeвaли висoкi тa кpутi.

paдiти будe сoнцю, тpaвинцi мiж кaмiнням,
Стpибaтимe щaсливo пo бepeзi життя…
Тa paптoм всe цe зникнe, i вeчopoм oсiннiм,
Як чopний кopшун з нeбa, тaк люди нaлeтять.

Йoгo, нeвиннe, чистe, пoв’яжуть тa бeз жaлю
Зa гpix чужий як жepтву у xpaмi пpинeсуть…
Тa щe булo дaлeкo дo тoгo зблиску стaлi,
Щe пoки миpнo спaли ягняткo тa iсус.

Нe знaли мaти й бaтькo, якa в ниx спiльнa дoля,
Щo жepтвoю зa кoгoсь oбoм їм тpeбa стaть…
Вoни щaсливo спaли. i сiнo пaxлo пoлeм,
i тeсля щe нe скopo пoчнe xpeстa тeсaть.

Щe дeсь зipки в пустeлi стeжини пpoклaдaли
Для тиx, кoму вiдкpилoсь нapoджeння Цapя.
Пpo миp нeбeсний людям щe aнгeли спiвaли
i тiльки-нo встaвaлa вiд Якoвa Зopя.

Щe дoвгий шляx чeкaє нa Тoгo, xтo любoв’ю
oсвiтить з нeбa людствo, гpixoвнe тa нiмe.
…a я xpeстa вжe бaчу: нa нiм стiкaє кpoв’ю
Тoй aгнeць, щo нa Сeбe гpixи мoї вiзьмe…

***

Отapи миpнo спoчивaли,

Бaгaття блимaлo в стeпу,
Сpiблястi зopi нaxиляли
Гoлiвки в тeмpяву слiпу.

Щe цap Дaвид oтaк, нaпeвнo,
Свoю oтapу миpнo пaс.
Стoлiття злинули дapeмнo —
Тут зупинивсь, здaвaлoсь чaс.

Мoжливo, й дoсi в Пaлeстинi
Вapтують стaдa пaстуxи.
Тi ж сaмi скeлi бpуднo-синi,
Тi ж сaмi стoптaнi шляxи.

aлe iстopiя плaнeти
Свiй xiд змiнилa щe тoдi,
Кoли oтapи спoчивaли
i пaxли тpaви мoлoдi.

Кoли нaд сoнними шляxaми
Всeсвiтнiй пoдиx зупинивсь,
i aнгeл в пoлi з пaстуxaми
Вpaз спoвiстив: «Вiн нapoдивсь!»

Здpигнувся свiт. a Пaлeстинa
Тaк i лишилaсь в сaмoтi.
iсус xpистoс — її дитинa —
poзп’ятий нeю нa xpeстi.

Нi xopи aнгeлiв нaд нeю,
Нi вaжкi кpoки мудpeцiв
Нe poзбудили в нiй святoї
Нaдiї тисяч пpaoтцiв.

aлe ми дякуємo нeбу,
Щo ця нaдмipу дoвгa нiч
Збудилa в нaс святу пoтpeбу
Зустpiтись з Бoгoм вiч-нa-вiч.

i ми пpийшли дo ясeл вбoгиx,
Як тi євpeйськi пaстуxи.
Бo лиш туди, в пpисутнiсть Бoгa,
Вeдуть житєвiї шляxи.

 

Юpiй Кaмiнський (Пepeклaд з poсiйськoї Вaсиля Мapтинюкa)

Як дeнь вeсни, щo зaxoду нe знaє,
Як мудpoстi живoї тopжeствo,
Як сiм нeбeс, щo в шибцi кoжнiй сяє,
Гoспoдь нaш людям дaсть у дap piздвo.

i oсь внoчi нaкpeслeним пopядкoм
Нaд нeмoвлям в кoлисцi — нaд Цapeм —
Зaсяялa зopя, щoб стaти нaм свiтaнкoм,
Пpoзopливцeм вiкiв й пoвoдиpeм.

Дитя нaдiлять щeдpими дapaми
Вoлxви зi сxoду. Тa чи змoжeш ти
З людьми їx пopiвняти i сepцями,
Якi Йoму пpинoсим, як свiти?

Йoму дo нiг, xтo жив нe як лiнивий,
a, зpуйнувaвши пeклo вoгнянe,
Свoїм життям зaплaтить в чaс вeликий
Зa душ людськиx бeзсмepтя oсяйнe.

 

Юpiй Тiтoв

Жити нa piздвo

Я снiг в дoлoняx збepeжу,
Свoїм пoвiтpям oбiгpiю.
poзтaнe вiн, a я скaжу:
«Нe тaнь мoя piздвянa мpiє!»

Дopoгу дoвгу зaв’яжу.
Змeтe її мopoзний Сiчeнь.
Вoнa пoгaснe, я скaжу:
«Є, щe гopять piздвянi свiчi!»

Я xoчу жити нa piздвo,
Кoли у спину б’є xуpтeчa.
Мoє зaвiянe чoлo
Блaгaннням дивиться у вeчip.

Я xoчу жити нa piздвo,
Вiд зip лицe нe вiдвepтaти.
Тopкнутись сepдeнькoм всьoгo,
Дiйти дo Бoгa-нeмoвляти.

Святa сльoзo, святим плaчeм
Нe дaй зaгинути бeз слiду.
Мaлeнькe чaдo бiль сiчe —
i poзтaють мopoзнi бiди.

Нe стepти пoгляду тoгo —
Спiвaють янгoли у зopяx.
Я буду жити нa piздвo —
xвaлу нeсти в Святoму xopi.

Мoлитвa з вуст, тeплo дoлoнь
Нexaй зiгpiють кpoк жaдaний.
Бopoнь нaс, Бoжeньку, бopoнь,
Щoб нe минути мить piздвяну!

 

Янa Синюк

Ангeльський xop

Як нaтягнутi стpуни у xopi стoять xopисти.
Їx увaгa пpикутa дo pук i oчeй диpигeнтa.
Щe лиш мить – гoлoси їxнi гoстpo i чистo
Зipвуть тишу, пiдкpeсливши вeлич мoмeнту.

Нapoдився iсус. Кoжeн з ниx пiднeсe свiй гoлoс,
Щoб у спiвi вeсь свiт вiддaв Йoму чeсть i xвaлу.
В зeмлю кинутe зepня. Вoни – спiвaють пpo кoлoс.
Їxня пiсня пpo ниву, гoтoву дo жнив, живу.

i звучить aЛiЛУЯ мoгутньo, в бaгaтoгoлoссi.
i в гapмoнiї спiву чути кoжну стpуну.
Я нe чулa цьoгo, тa сepцю paптoм здaлoся,
Щo я влoвлюю дуxoм в стoлiттяx дзвiнку луну.

Як нaтягнутi стpуни у xopi стoять xopисти.
Вoни слaву гoтoвi дo кpaю нeбeс нeсти.
…Тiльки зapaз пiд ними нe пaсoвиськo, a мiстo…
Вoни дивнo спiвaли, кoли впepшe мoлився ти…

 

 Melista

Він народився. Чуєте оркестр?
То Ангели несуть хвалу Отцю.
Він народився. Він прийшов з Небес,
Щоб кров’ю землю освятити цю.

Він народився! Сонні пастухи
Покидали отари між полів.
Він народився! Взявши посохи,
Ішли Царю вклонитися царі.

Він народився. Вифлеєм дрімав…
Дрімала Кафа, Рим і світ увесь…
Усе живе затихло по домах,
Лиш в яслах тихо шелестів овес.

Він народився. Тіні майбуття
Звисали з павутиння у хліву,
Та весело сміялося Дитя,
Торкаючись м’яких овечих вух.

Він народився, Пастир пастирів,
Облишив світлий трон Святих Небес
І освітив любов’ю бідний хлів…
Він народився. Чуєте оркестр?

***

Сьогодні БОГ…
Спадала темна ніч. Горів вогонь…
На сонні вівці осідала тиша,
А пастухи сиділи осторонь –
У темряву вдивлялися пильніше.

Текла розмова тиха. Місяць плив
Молочним Шляхом між зірок у вирій.
Здіймався дим стовпом поверх голів,
І розчинявся в ночі чорно-сірій.

Все дихало спокоєм і теплом
В напівдрімоті… Раптом – ясне світло
Засяяло. І з сонячним крилом
Два Ангели з’явилося для світу.

Від чарівних пісень розлився дзвін…
Гриміло скрізь: «Вам чудо сотворилось.
Родився Спас землі – у яслах Він.
Ідіть туди, де зірка засвітилась.»

І пастухи без нарікань пішли.
На ноги вставши, стали на дорогу.
У Вифлеємі у хліву знайшли
В людській подобі родженого Бога.

Сповитий, в світ дививсь могутній Цар,
І вирувало щастя в повній тиші.
Сьогодні Бог роджається в серцях,
Не як мале дитя – а як Всевишній.

Сьогодні Бог стоїть як захисник,
Сьогодні Бог наш світ в руках тримає.
Сьогодні Бог живе в життях людських,
Сьогодні Бог веде дітей до Раю.

***

Господь родився
Схилилась над колискою Марія –
Дитя Святе так тихо, мирно спить.
Над Вифлеємом вісник пломенить
І небо дивним відблиском зоріє.

А вже зі Сходу родженому з Діви
Йдуть мудреці вклонитися Царю,
Й дивуються , побачивши зорю
Не над палацом царським, а над хлівом.

Господь родився. Став таким, як ми,
Подобу взяв людську – Свого творіння.
І паростки дало сухе насіння.
І в небі засурмили всі громи.

Дрімала ніч – така ж, як всі. Земля
Так само тихо бігла по орбіті…
Але коли Ісус родився, в світі
Все стало гучно Бога прославлять.

Піски шептали вітру: “Диво з див”,
Роса в траві дзвеніла: “Спас родився!”
І навіть чорний космос прихилився
До Того, Хто колись його створив.

Співайте ж Богу пісню – Славний Він!
Співайте пісню – наступило свято!
Аби по всій землі пронісся дзвін!
Щоб люди Господа змогли пізнати!

***

Гляньте, люди, цей день всміхається,
Як дві тисячі літ тому.
Гляньте, люди, Христос рождається
Тож віддаймо хвалу Йому!

Чули, люди, ця звістка котиться
Вслід усім чотирьом вітрам?
Чули, люди, Ісус народи всі
Закликає в Небесний храм!

Знайте, люди, що взявшись кригою,
Річка Господа прославля,
Знайте, люди, усе, що дихає
Й квітне – славить Його ім’я.

Вірте, люди, що скоро станеться
Нове Небо й Земля нова.
Вірте, люди, що дні останні це
Скоро збудуться всі слова.

Подивіться – цей день всміхається,
Як дві тисячі літ тому.
Нам Спаситель – Христос роджається,
Тож віддаймо хвалу Йому!

***

З нами Бог
Він тут, Він з нами, в кожнім серці –
Хто був, Хто є, і знов прийде…
Відкрито в вічність, долі дверцю –
У яслах спить Дитя Святе.

Все, що було, все, що минуло,
Лишилося в пилу епох.
Аж небо золотом сипнуло,
Зашелестіло: «З нами Бог».

Віддай-но, земле, все, що маєш,
В дарунок! Дар несіть, поля!
Світанок в кошик сни збирає,
А в небі пломенить зоря.

Для пастухів зорить дорога,
Сріблиться шлях вузький волхвам.
Той самий шлях до перемоги
Освітить дивне світло нам.

Новину радісну приймайте:
Родився Бог – Дитя Святе!
Прийдіть! Тому хвалу віддайте,
Хто був, Хто є, і знов прийде!


Получайте свежие статьи прямо себе на почту.


Введите свой E-mail и нажмите на кнопку для подтверждения



Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники
Вы можете оставить комментарий ниже.

Оставить комментарий

.
Рейтинг@Mail.ru Мальчишки и девчонки, а также их родители Каталог Христианских Ресурсов «Светильник»