Ной и ковчег

Бог смотрел на мир и на людей, которых Он сотворил. Он видел, что люди обкрадывали и обманывали, постоянно ссорились, даже убивали друг друга.Все меньше и меньше думали они о Боге, но больше — о себе. Дела их были злы, и пожалел Господь, что создал человека на земле.
Только один человек не совершал злодеяний. Ной! Он любил Бога, и Бог любил его. Однажды Бог поведал Ною о своих намерениях. “Люди заслужили наказание. Они принесли в Мой мир только насилие. Я пошлю на землю потоп”.
Ной очень огорчился, но Господь успокоил его: “Спасешься только ты и твоя семья”.

Бог велел Ною построить большую деревянную лодку — ковчег, который должен быть хорошо просмолен снаружи и изнутри, чтобы вода не проникала в него.
Бог продолжал: “Возьми с собою в ковчег по паре всех животных, птиц и насекомых, чтобы они остались с тобою в живых, а также свою семью”.
Это было трудное задание. Но Ной верил Богу и вместе со своей семьей принялся за работу.
Наконец ковчег был готов. И вот около него стали собираться пары зверей мужского и женского пола, и животные, и птицы, и насекомые, большие и маленькие. Ной всех их повел в ковчег. И звери парами следовали за ним.
Когда все зашли в ковчег, Бог закрыл дверь. И тут же пошел дождь, он лил как из ведра!

Вода поднималась все выше и выше, она покрыла даже вершины гор. И все живое на земле умерло, как предсказал Бог. Остался только Ной и кто был с ним в ковчеге.
Дождь шел сорок дней и сорок ночей. Наконец Ной увидел, что дождь прекратился.
Однако вода еще покрывала всю землю. Бог не забыл Ноя и всех, кто был вместе с ним. Он послал сильный ветер, и вода стала быстро убывать. Вскоре ковчег опустился на что-то твердое.
“Мы на вершине горы”, — решил Ной и выпустил голубя.
“Если вода сошла с земли, то голубь не вернется”, — сказал он. Но голубь прилетел назад в ковчег.

Прошло еще семь дней. Ной снова выпустил голубя. На этот раз птица не вернулась! Ной осторожно открыл дверь ковчега. Земля была сухой.
И услышал Ной голос Бога: “Выходи из ковчега ты, и твоя семья, и все звери, которые с тобою”. Ной так и поступил.
Мир снова стал чистым и сверкающим. Первое, что сделали Ной и его семья, это построили алтарь и поблагодарили Бога за спасение.
Бог был очень доволен этим. Он благословил Ноя, его близких и сказал: “У вас будет’много детей, и земля снова наполнится людьми. Я больше не буду посылать потоп как наказание”.

И тут Ной и все, кто были с ним, увидели, как разноцветная радуга необычайной красоты пересекла небо.
И Господь сказал: “Каждый раз, когда ты будешь видеть на небе радугу, помни о Моем обещании. Это Мое обещание — на все времена!”

 

 Ной і ковчег

Бог дивився на світ і на людей, яких Він створив. Він бачив, що люди обкрадали і обманювали, постійно сварилися, навіть вбивали один одного.Все менше і менше думали вони про Бога, але більше – про себе. Їхні вчинки були злі, і пожалів Бог, що людину створив на землі.
Тільки одна людина не скоював злодіянь. Ной! Він любив Бога, і Бог любив його. Одного разу Бог повідав Ною про свої наміри. “Люди заслужили покарання. Вони принесли в Мій світ тільки насильство. Я пошлю на землю потоп”.
Ной дуже засмутився, але Господь заспокоїв його: “Спасешся тільки ти і твоя сім’я”.

Бог велів Ною побудувати великий дерев’яний човен – ковчег, який повинен бути добре просмолений ззовні і зсередини, щоб вода не проникала в нього.
Бог продовжував: “Візьми з собою в ковчег по парі усіх тварин, птахів і комах, щоб вони залишилися з тобою живими, а також свою сім’ю”.
Це було важке завдання. Але Ной вірив Богу і разом зі своєю родиною взявся за роботу.
Нарешті ковчег був готовий. І ось біля нього почали збиратися пари звірів чоловічої і жіночої статі, і тварини, і птахи, і комахи, великі і маленькі. Ной всіх їх повів у ковчег. І звірі парами слідували за ним.
Коли всі зайшли до ковчегу, Бог закрив двері. І тут же пішов дощ, він лив як з відра!

Вода піднімалася все вище і вище, вона покрила навіть вершини гір. І все живе на землі померло, як передбачив Бог. Залишився тільки Ной і хто був з ним у ковчезі.
Дощ ішов сорок днів і сорок ночей. Нарешті Ной побачив, що дощ припинився.
Однак вода ще покривала всю землю. Бог не забув Ноя і всіх, хто був разом з ним. Він послав сильний вітер, і вода стала швидко спадати. Незабаром ковчег опустився на щось тверде.
“Ми на вершині гори”, – вирішив Ной і випустив голуба.
“Якщо вода зійшла з землі, то голуб не повернеться”, – сказав він. Але голуб прилетів назад до ковчегу.

Минуло ще сім днів. Ной знову випустив голуба. На цей раз птах не повернулася! Ной обережно відкрив двері ковчега. Земля була сухою.
І почув Ной голос Бога: “Виходь з ковчегу ти, і твоя родина, і всі звірі, які з тобою”. Ной так і вчинив.
Світ знову став чистим і блискучим. Перше, що зробили Ной і його сім’я, це побудували вівтар і подякували Богові за порятунок.
Бог був дуже задоволений цим. Він благословив Ноя, його близьких і сказав: “У вас буде багато дітей, і земля знову наповниться людьми. Я більше не буду посилати потоп як покарання”.

І тут Ной і всі, хто були з ним, побачили, як різнобарвна веселка надзвичайної краси перетнула небо.
І Господь сказав: “Кожного разу, коли ти будеш бачити на небі веселку, пам’ятай про Мою обіцянку. Це Моя обіцянка – на всі часи!”

Download (PDF, Неизвестный)

На главную