Люстерко. Слово Боже. 

Спробуймо поставити перед дзеркалом маленьку дитинку. Вона радіє, що бачить перед собою маленьку людину, яка посміхається, рухається, має барвистий одяг. Вона ще не розуміє що це образ її самої, повторюємо це частіше в той час, як дитина росте. Одного разу вираз її обличчя зміниться, вона помітить залежність рухів, усвідомить: „Адже це – я!” Так є з нами, коли ми станемо перед історіями, та особами з Біблії, спочатку ми тішимося ними, як цікавими оповідями, але рано чи пізно наше обличчя завмре, коли ми збагнемо: „Адже це – я!”. Відразу читаємо в першій особі. Ми повинні так довго стояти перед Біблією, доки не ототожнимо себе з особами біля Ісуса Христа. Блудний син – адже це я, люблячий батько, це мій Небесний Батько, який чекає на мене. В цьому велич біблій, що вона для нас є люстерком. Тільки ми повинні стояти перед ним довго, і часто казати від щирого серця: „Це –я!” .

Підготувала: Понтус  Оля, Тернопіль, kotuk_82@mail.ru

На главную