Короткі історії з життя малих і великих.

Одного разу вчитель недільної школи пояснював дітям, що спасіння це подарунок, який може отримати кожен, хто його особисто привласнить через віру. Щоб діти це зрозуміли, він поклав на стіл гарний годинник і сказав: “Хто з вас під час сьогоднішнього уроку підійде щоб взяти цей годинник, тому він належатиме!” Під час продовження своєї розповіді він кілька разів робив заклик щоб діти підійшли за годинником, але ніхто цього не зробив. Нарешті найменший хлопчик підійшов до стола . Інші діти напружено, дехто з іронічною посмішкою, спостерігали, що відбуватиметься. Вчитель запитав у малюка: “Що ти хочеш?” – “Я прийшов за годинником бо ви сказали, що даєте його тому, хто прийде за ним”, – відповів хлопчик вже простягаючи руку за годинником. Учитель подав йому його і сказав: “Відтепер він твій!” Інші діти остовпіли від здивування і казали: “Ви справді йому його даєте? І назавжди?” “Я б теж пішов, але не вірив, що ви серйозно про це говорили!” “Шкода що я не пішов”, чулись звідусіль подібні слова. Вчитель міг потім пояснити дітям, що спасіння – це набагато дорожчий подарунок за годинник і Бог його пропонує кожному, хто відчуває себе грішним. Віра – це рука, якою ми можемо прийняти цей подарунок, доки ще час благодаті, багато людей вагаються, не вірять, що це так, але коли закінчиться час благодаті, вони в цьому переконаються, проте, вже буде пізно. Тому не вагаймося і берімо те, що нам пропонує Бог. ( Довіра до Бога, довіра до божого слова )

Підготувала: Понтус  Оля, Тернопіль, kotuk_82@mail.ru

На главную